Людей, що звертаються до Інтернет-чатів у пошуках приємних та вигідних знайомств, набагато більше, ніж можна собі уявити. Пояснюється це просто: якщо ваше особисте життя далеке від ідеалу чи взагалі відсутнє, а часу на активні пошуки партнера не вистачає – такого роду знайомство є привабливою перспективою. В уяві сучасних дівчат відразу постає чарівний образ „віртуального принца” – розумного, тактовного, з ідеальним почуттям гумору та серйозними намірами, а головне – матеріально забезпеченого. Відразу заспокою – я не збираюсь стверджувати, що можливість знайти свою долю через численні шлюбні агентства в Інтернеті взагалі відсутня. Я навіть знаю кілька прикладів, коли молоді люди, познайомившись в BIZZARE (найпопулярніший український чат), починали зустрічатися, у них зав’язувався роман, а потім справа доходила і до одруження.
Я просто хочу попередити, що ймовірність такого розвитку подій не надто висока. Чому? Спробую пояснити.
По-перше, через Інтернет спілкуватися набагато простіше, ніж віч-на-віч. Адже ви навіть незнайомі зі своїм співрозмовником і, можливо, взагалі ніколи його не побачите. Тому вам набагато простіше відкривати душу, думки та сподівання за допомогою комп’ютера. „Так це ж чудово!” – зрадієте ви. Так, але при цьому обов’язково ще й присутня велика спокуса трохи прикрасити (а іноді й не трохи) власний образ, удаючи із себе якогось міфічного героя, яким ви ніколи не були і не будете насправді.
Одна моя подруга просто закохалася у хлопця, з яким познайомилась в чаті. Обранець був, за її словами, живим втіленням мрії – спортсмен, що веде здоровий спосіб життя, обожнює дітей і тварин, а у разі необхідності ладен захистити свою дівчину від будь-яких бандитів, злодіїв чи рецидивістів. Коли ж вона наважилась зустрітись зі своїм ідеалом, то замість обіцяного спортсмена побачила жалюгідного типа, який, мабуть, ніколи не робив навіть ранкової гімнастики та ще й до того ж злякався маленького песика, що підскочив до нього привітатись.
Тож, якщо ви відчуваєте у віртуальному співрозмовникові споріднену душу – це добре, але не покладайте на нього дуже великі сподівання, доки не впевнитесь у відвертості та порядності свого обранця. По-друге, дуже часто трапляється, що люди, котрі годинами спілкувались за допомогою Інтернету, зустрівшись, відчувають, що їм немає про що говорити або вони просто не подобаються одне одному. Адже фото не в змозі передати індивідуальні особливості людини, які саме і викликають симпатію у протилежної статі: голос, манери, рухи, запах парфумів, ходу, сміх тощо. Тож, побачивши особу, з якою так добре спілкуватись у віртуальному просторі й котра приїхала здалеку заради цієї зустрічі, ви раптом розумієте, що ця людина вам зовсім чужа.
І по-третє. Ексклюзивно для тих, хто мріє вийти заміж за пристойного іноземця. Вони іноді дійсно одружуються. Але в той момент, коли ви відчуєте себе Попелюшкою, що нарешті вийшла заміж за принца, може стати зрозумілим, що для свого закордонного чоловіка ви – безкоштовна домогосподарка, економка та няня одночасно. І що омріяного сімейного щастя чекати не доводиться, а всі дошлюбні його обіцянки були лише солодким маревом.
Наприкінці розповім вам історію зі щасливим кінцем. Моя подруга Олена, дівчина з небагатої сім’ї, познайомилась через Інтернет з киянином. Якось, перебуваючи в столиці у справах своєї фірми, вона наважилась (після довгих вагань) призначити йому зустріч. Їхній роман був стрімким і несподіваним – вже через кілька місяців Олена перебралась до Києва, а через рік народила дитину від коханого. Ось чотири роки вони разом (щоправда, офіційно свої взаємини принципово не оформляють). Олена допомагає своєму чоловікові у його бізнесі, а у вільний час вони подорожують – до Франції, Німеччини, Голландії. Коли Олена з невеличкою валізою залишала Кіровоград, щоб переїхати до хлопця, з яким зустрічалась всього декілька разів, ніхто з її подруг не вірив у щасливе завершення цієї історії. А от Олена – вірила. Тому ніколи не втрачайте віри – і тоді ви знайдете свого єдиного. І не обов’язково через Інтернет. http://lubov.ibord.ru/viewtopic.php?id=84
|
