12 листопада начальник відділу культури і туризму Ірпінської міської ради Людмила Сичук звільнила мене з посади директора Ірпінського історико-краєзнавчого музею за статтею про невідповідність працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.
В 1987 році мене запросили реорганізувати шкільний музей у міський, що я й зробив. А потім гучно називаючись директором музею, виконував роботу і екскурсовода, і наукового співробітника, і завгоспа, і доглядача, і прибиральниці. Працею я добився того, що в 1990 році музею надали нове приміщення в центрі міста. У 1992 році колегія управління культури Київської облдержадміністрації присвоїла Ірпінському історико-краєзнавчому музею звання народного «за досягнутий високий рівень пошукової, дослідницької та культурно-виховної роботи, створення змістовної музейної експозиції».
Мене неодноразово нагороджували грамотами і Ірпінський міський голова В. Скаржинський, і та ж Л. Сичук, і начальник управління культури Київської облдержадміністрації В. Романчишин. 24 серпня 2007 року мене нагородила почесною грамотою голова Київської облдержадміністрації В.Ульянченко.
Проте на приміщення в центрі міста зазіхають багато підприємців. Є багато бажаючих влаштувати тут кафе, крамницю чи офіс. Вісім років тому влада спробувала перенести музей у дві кімнати на другому поверсі Будинку культури на околиці міста ніби на час ремонту. Це був би початок кінця музею. Я почав писати у газети. Обурилася громадськість. Тамара Рябчун, яка тоді була редактором газети «Ірпінський вісник» публікувала протести на шпальтах цього видання. І музей залишився в центрі міста. Тільки пожежники оштрафували мене за те, що міськвиконком не виділяє кошти на ремонт пожежної сигналізації. З моєї тоді стогривневої зарплати вирахували 40 грн. Я поскаржився в суд. Але і Ірпінський міський, і обласний, і Апеляційний суди підтвердили рішення пожежників. Нікого у міськвиконкомі така суворість пожежників не налякала, і гроші на ремонт пожежної сигналізації не виділили.
Однак добрі люди допомогли зробити косметичний ремонт.
Цього року зловмисники зробили хитріше. Депутат Ірпінської міськради від БЮТ і секретар комісії з питань охорони культурно-історичної спадщини Людмила Янкова, яка хвалиться, що закінчила Ржищівський будівельний технікум, влаштувала ремонт музейного приміщення коштом спонсора.
Ще не закінчився ремонт, як Янкова заходилася вимагати мого звільнення. Депутат Янкова наказала начальнику відділу культури і туризму Сичук викинути трав’яний покрив об’ємної частини діорами. Людмила Сичук не насмілилася знехтувати наказом депутата. Після ремонту Янкова наказала Сичук провести інвентаризацію замість того, щоб виконати художнє оформлення експозиції і відкрити музей для відвідувачів. Інвентаризація закінчилася 14 липня. Але ще 11 липня сесія міськради, заслухавши мій звіт про роботу музею і про потребу коштів на оформлення експозиції, ухвалила мою роботу вважати незадовільною і рекомендувала Людмилі Сичук розглянути питання про притягнення мене до дисциплінарної відповідальності «за недбале збереження музейного фонду та неналежне відношення до основних видів діяльності музею». Начальник відділу культури і туризму Л.Сичук оголосила мені догану.
Дехто говорить, що на моє місце запланували посадити свою людину. Справді, Янкова намагається проштовхнути в музей дефектолога-логопеда на пенсії Олену Плаксіну. Людмила Григорівна протягла її та її чоловіка Юрія Костенка у члени комісії з питань охорони культурно-історичної спадщини. Костенка нещодавно виключили з Ірпінської організації ВО «Свобода». А ще раніше його виключили з товариства «Меморіал». Виявили, що Юрій Костенко чотири рази сидів у тюрмі за крадіжки а один раз за приписки. Янкова ж, користуючись правами депутата водила пана Юрія показувати, де в фондах Ірпінського історико-краєзнавчого музею зберігаються картини та антикварні речі.
Я підозрюю, що Юрію Костенку готують роль цапа-відбувайла. Якщо хтось спохватиться, що з музею зникли цінні речі, то можна буде вказати на Костенка. Адже він чотири рази сидів за крадіжки. Чи не тому Янкова так силкується влаштувати його дружину на роботу в музей?
Але ж спочатку треба звільнити мене.
Я вже звернувся до Ірпінського міського голови Олега Бондаря з письмовою заявою, в якій назвав варіанти вартості художнього оформлення експозиції, залежно від складності робіт і прохав вказати, на яку суму можна укладати договір з художниками. Олег Васильович відповів, що моє питання буде розглянуто на засіданні комісії з питань бюджету, фінансів, цін та ціноутворення.
Натомість 9 жовтня з’явилися заступник начальника управління культури Київської облдержадміністрації Сергій Дзюбенко, директор Білоцерківського краєзнавчого музею і голова ради директорів музеїв Київщини Людмила Діденко та директор Боярського краєзнавчого музею Любов Кравченко, які звеліли ще раз провести інвентаризацію. Вони ж були головними дійовими особами комісії, яка 7 листопада взялася мене атестувати.
Комісія зробила висновок, що в той час, коли слід оформити експозицію, необхідно звільнити мене, людину, яка вже 21 рік досліджує історію краю, написала підручник з історії краю для Ірпінських шкіл і понад 200 статей краєзнавчої тематики в місцевій, обласній та всеукраїнській пресі. Хоча нескромно вихвалятися, але мушу зазначити, що нині я найбільший фахівець з історії Ірпінського краю. Більше ніхто цим систематично не займається. Але комісія зробила висновок, що директором музею повинна бути людина, яка знає, що фондово-закупівельна комісія складається з заступника директора музею з наукової роботи, головного зберігача, завідувачів відділів, наукових співробітників та інших посадових осіб, яких теж не має у штаті Ірпінського історико-краєзнавчого музею. В нашому музеї, окрім директора, є тільки посади доглядача і прибиральниці.
Л. Сичук на підставі такого рішення комісії мене звільнила.
Атестація була проведена з такими грубими порушеннями правової бази, в незнанні якої мене звинувачують, що я мусив подати скаргу в суд.
Зараз в Ірпінському суді перебуває в провадженні моя скарга на вищезазначене рішення сесії міськради.
21 листопада мало відбутися вже третє судове засідання. Занепокоєні долею музею, Ірпінська організація ВО «Свобода», представники громадськості прийшли мене підтримати.
Однак представник відповідача, начальник юридичного відділу міськвиконкому Костянтин Карєв не з’явився. Власне, він прийшов, але після того, коли в зв’язку з його відсутністю, суддя Світлана Оладько перенесла судове засідання на 3 грудня.
Представники відділу культури і туризму, яких на попередньому засіданні вимагав викликати Карєв, не прийшли зовсім.