Тут все, що стосуєтья подій в світі культури, причому не тільки Ірпеня, а в Ойкумені
Mini chat
Counter
Головна » 2009 » Березень » 23 » Літературний редактор СТБ Віктор Кабак: «Свою мову треба вивчати все життя»
Літературний редактор СТБ Віктор Кабак: «Свою мову треба вивчати все життя»
18:58
Мовна політика каналу СТБ – предмет давніх і бурхливих дискусій серед телеглядачів. Є як нарікання, так і щира зацікавленість. Які ж слова використовуються у «Вікнах», навіщо, звідки вони взялися? Усе це спробував пояснити головний літературний редактор каналу Віктор Кабак в нашому інтерв’ю.
Як я розумію, у «Вікнах» використовується Скрипниківський правопис?
Так, але не повною мірою. Він узятий за основу. Ми намагаємося використовувати всі доступні джерела, а надто до 32-33-го років, коли українській мові було завдано найбільшої шкоди. Тоді їй завдали нищівного удару. Починаючи з 33-го року і вже до 46-го українську мову підганяли під російську. Ми намагаємося уникати таких слів. Харківським правописом ми користуємося активно, багато беремо з тих словників.
Тобто ви дійсно досліджуєте всі ці джерела?
Авжеж.
Бо на форумі дуже багато нарікань і підозр, що люди, які за це відповідають, навіть не заглядали в ті словники.
Я розумію, що на форумі багато людей щиро дивуються, щиро цим переймаються, щиро висловлюються. Але це мовознавство, і воно, як і будь-яка наука, потребує часу. Люди клали життя на те, щоб вивчати мову. Згадаймо цю відому фразу: «Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вивчати все життя». Серед тих людей, які критикують, є і багато фахівців – я певен. Але все одно цьому треба присвячувати все життя. Треба дуже глибоко й аналітично підходити. Ми понад 10 років намагаємося це робити. Ми – це літредактори каналу СТБ. Ми все це вивчаємо, заглиблюємося, підходимо до цього дуже серйозно. Я не кажу, що в нас усе одразу виходить. Усі ми поступово вчимося, зазираємо дедалі глибше. Я не впевнений, що на це вистачить життя. Тому що дуже багато всього знищено, дуже багато приховано, стерто, спалено.
У 99-му році було запропоновано схожий проект змін до правопису, але його не було прийнято. Як ви думаєте, чому?
Тому що суспільство ще не готове. Відтоді минуло 10 років, але суспільство досі не готове. Це велика звичка. Але якщо вже за це зачепився – воно як вірус. Дуже багатьом це подобається. Треба розуміти, що мова – це живий організм, який повинен бути системним. Це найголовніше. А що робили в ті відомі часи з мовою? Її позбавляли системності. Але за ці 10 років дуже багато всього зроблено, дуже багато людей, самі того не помітивши, вже сумирніше ставляться до цього. Це використовується не тільки на нашому каналі. Уже зроблено великий поступ. Багато каналів, які насміхалися з СТБ, поступово тихенько, без зайвого галасу, теж ідуть за нами гарячим слідом. Так у житті ведеться: все приховане рано чи пізно стає очевидним.
А хто ще користується Скрипниківським правописом в Україні?
Був і є такий журнал – «Критика». А взагалі ним користуються багато сучасних авторів.
Я бачила в Оксани Забужко щось схоже.
Так. А ще зараз перевидають багато книжок тих часів. Я думаю, що якби такий проект змін, як 99-го, запропонували зараз, то, можливо, він би і пройшов. Такого галасу, такого несприйняття в суспільстві вже не було б. Воно все одно до того йде – хочеш не хочеш. Люди звикають. Звичка – дуже велика справа. Люди не вороги цього – вони просто звикли до іншого.
Адже щоб люди звикли до такого, треба, щоб якомога більше телеканалів цим користувалися. А якщо тільки СТБ, чи буде зиск?
Це треба робити поступово. Багато каналів активно намагаються йти в тому самому напрямку, що й ми. Інша річ – що це дуже копітка робота. Якщо ми понад 10 років це запроваджуємо на СТБ, то наші глядачі більш підготовлені до цього. А перейти одразу, в один день – це буде дуже важко. Ми йшли до цього поступово і продовжуємо йти в цьому напрямку. Ця робота триває. Але це не справа одного дня. Та вже багато хто йде в цьому напрямку. Хтось трохи попереду, хтось позаду. Але напрямок той самий – відродження правдивої української мови.
А ви не боїтеся, що так ви втратите східні регіони? Адже вони нічого не розуміють.
Це блеф, що вони не розуміють української мови. Інша річ – що їм зручніше говорити так, як говорили їхні батьки. Якщо Україна розвивається, українську мову все одно треба вивчати. То можливо, ліпше українську мову в східних регіонах одразу вивчати правильнішою?
Є ще такий закид, що вони в школі вчилися інакше. І що класики писали іншою мовою. Люди наводять це як вагомий доказ, це для них показово. Мовляв, Шевченко, Українка і Франко не писали так.
З класиками не зовсім така справа. Якщо почитати класиків, виданих у 20-х роках або до революції, то твори було написано саме такою мовою. Узяти хоча б Максима Тадейовича Рильського. У творах, написаних у 20-ті роки, є всі ці слова.
Тобто потім усе це редагувалося?
Звичайно! У радянські часи редагувалася вся класика – це однозначно, це відомий факт. Хто цікавиться, тому це відомо. Але були й недогляди радянської влади. Я нещодавно бачив німецько-український словник. І там проскакують слова за Скрипниківським правописом. Вони звідти не видалені. Я бачив це на власні очі. От 46-го року був відомий один словничок. Там була така схема – без перебільшення: було взято ті слова із синонімічного ряду, які були найбільш схожі на російські, а якщо таких не було, то їх вигадували. А 69-го року було видано тритомний словник. Недарма автори й укладачі отримали Шевченківську премію. Річ у тім, що вони дуже багато чого відродили, повернули дуже багато слів – скажімо, в синонімічних рядах. Люди брали на себе таку відповідальність, ризикували. Діставали слова зі словників 20-х років і вставляли в ці синонімічні ряди. На жаль, у масовій свідомості закладено: якщо слово незрозуміле, то воно одразу західнянське. Але насправді багато наддніпрянських і полтавських авторів – тобто далеких від Галичини, – вживають усі ці слова. Мова насправді дуже багата. Якщо в Наддніпрянській Україні вони вже не вживалися, тому що їх почали викорінювати, то на Галичину радянська влада прийшла тільки 39-го року. Тому до 39-го року все це було в ужитку, багато чого збереглося. Але якщо зараз пошукати, виявляється, що ці слова прийшли з так званої Великої України. Мабуть, галичани тоді й вигадали цей термін – Велика Україна. Я вважаю, що вона заслужила назву Велика своєю величчю і багатством мови. Ми і намагаємося своєю щоденною копіткою працею це багатство відроджувати.
Ще є такий закид, що некористування чинним правописом – це порушення законодавства. Як ви це прокоментуєте?
Я прокоментую це так, що життя людині дано тільки раз. І сидіти й чекати, доки чинний правопис вирівняється, немає часу. Багатьох мовознавців було винищено, страчено по таборах, зламано морально. Багатьом з них, читаючи їхні словники, я довіряю більше, ніж укладачам чинного правопису – хай вони мене пробачать. Я розумію цих людей – мовознавців, які працюють над чинним правописом. Необов’язково це вороги української мови. Просто їх поставлено в ці рамки, тому що дуже тяжіє така традиція.
Тобто ви вважаєте, що треба реформувати чинний правопис?
Обов’язково. Хоча в ньому вже є багато українського. Але водночас дуже багато треба змінювати. Не просто окремі слова, а всю систему. Таке враження, що люди, які працювали над радянським правописом, так його навмисно заплутували, щоб ніхто ніколи не розплутав. Коли організм безсистемний, купи не тримається, то можна будь-якої миті сказати: «А може, його й немає взагалі? Може, це вигадка? Жалкое наречие?» Тому головне – щоб це був живий організм, щоб він мав свою систему.
Ще на форумі розгорнули бурхливу дискусію щодо слів Севастопіль, Симферопіль. Мовляв, це грецький корінь «polis», то чому закінчення стало «-піль»?Якщо слова перероблені на кшталт слова Тернопіль, то в ньому корінь український – «-пілля», тобто «поле». Поясніть, будь ласка.
Кожна мова переінакшує під себе. То що, від «поля» можна зробити «-піль», а від «polis» – не можна? Ми навіть не підозрюємо, скільки в нашій мові запозичених слів. А в народній свідомості вони вже як свої. З німецької мови страшенно багато слів. Але якщо це слово вже прийшло, то носії мови вважають його своїм. А отже, і поводяться з ним як зі своїм. От дивіться: взяти два слова – «поле» і «polis». Незалежно від їхнього походження. Є правило закритого і відкритого складу: «школа», але «шкільний». То хто мені пояснить, чому від слова «поле» можна утворити закритий склад на «-піль», а від слова «поліс» – не можна? І там, і там склад закривається за однаковим українським правилом. Я зробив для себе відкриття кілька місяців тому: в німецькій мові слово «Константинополь» – не німецьке – закінчується на «-пель». І чомусь ніхто німцям не закидає, що вони грецьке походження цього слова перекрутили на свій манір. Вони пишуть «-пель», ми пишемо «-піль».
А чому Европа, Еспанія?
Слово пішло звідти, і там казали «Европа». У нас до 20-х років теж казали «Европа», і запозичено його було в такій формі. Традиція казати «Европа» була, але її знищили. І взагалі, якою мовою це слово не напиши – буква «е» на початку ніколи не йотується. Так само, як Египет – не йотується. От Ємен йотується, тому там спочатку буква «є». Ніякою мовою «Європа» не йотується: ні французькою, ні чеською, ні польською. «Европу» йотують тільки росіяни. Російська мова просто переінакшила під себе. А чому ми повинні переінакшувати за Росією, якщо навіть географічно ми ближче до Европи?
Етер, як я розумію, кажуть, тому що в слові грецька «тета».
Авжеж. Греки ніколи цю «тету» не передавали як «ф». А росіяни її запозичили як «фіту». Але ж називається вона «тета». Дуже багато слів навіть у російську мову проскочили з «тетою». Наприклад, «театр». Перша літера там саме «тета». Є ще два таких слова: «ортопедія» і «орфоепія». У першому випадку залишилася «тета», а в другому туди втулили «фіту». Якщо почати глибоко досліджувати це питання, то можна легко довести, що традиція називати «тету» через «т» в Україні значно довша, ніж оці 70 років, які її почали заміняти на «ф».
Припустимо, люди захочуть користуватися цим правилом. Але як вони будуть знати, де міняти цей звук, а де – ні? Адже мало хто знає грецький алфавіт.
Розумієте, люди насправді не винні. Це мають робити фахівці. І своєю працею ми хочемо спонукати фахівців, щоб вони справді впорядковували це, приводили до ладу. Треба просто підняти ці старі словники. Тут не треба навіть вивчати грецьку мову – достатньо взяти український словник тих часів. Там можна прочитати, що насправді Феодосія – це Теодосія. У перекладі це означає «місто, дароване богом». Бог – це Тео. І наука ж теологія, а не феологія.
Мало хто так логічно прослідкує.
Зрозуміло. Тому має бути системність. Нехай це прослідкують фахівці й відкинуть свої радянські правописи. Людині нема коли ставати мовознавцем-філологом – вона має просто звертатися до фахівців. Людині треба просто жити.
