Невже нема надії? Й ми котимся в діру? Чи збудуться всі мрії? Від серця їх не відірву… Маленькі підростають діти. Та чи у них є майбуття? Немає сенсу з вищої освіти, Нема надії у життя. Сріблясті копійки зжима маленька жменя, Не до цукерок вже, аби хлібця. Та тільки пусто у кишенях, А все багацтво у серцях. Нема грошей, нема роботи. І інколи втрачаєш сили; Уже не пам’ятаєш хто ти… Й чи був колись щасливий. Скакають ціни в гору, Та їсти хочемо щодня. “Там пусто!”-глянеш з відчаю в комору. Мабуть це кара все ж Господня. Лиш сум і біль в очах. Стоять пусті валізи… Що буде завтра?Знову страх… Ми всі заручники цієї кризи.
