Тут все, що стосуєтья подій в світі культури, причому не тільки Ірпеня, а в Ойкумені
Mini chat
Counter
Головна » 2012 » Липень » 13 » Феномен Буратіно, або чи може Володимир Скаржинський вважати себе мером міста дурнів?
Феномен Буратіно, або чи може Володимир Скаржинський вважати себе мером міста дурнів?
17:18
10 липня в Ірпені відбулась неординарна та малоочікувана подія. Вперше після тривалого протистояння влади і громади на зустріч з ірпінцями прийшов мер міста Володимир Скаржинський.
Думаю мер мав намір поспілкуватись з громадою чи-то у форматі партійного звіту часів радянського застою, висвітливши свою діяльність за перше півріччя 2012 року, чи-то у форматі круглого столу, про що було заявлено напередодні, але жоден сценарій не був реалізований.
Зустріч була малочисельною та проходила в приміщенні актового залу Ірпінського економічного коледжу(бувший Ірпінський с/г технікум). Велику частину залу займала «подтанцовка» чинного мера в особі працівників мерії, комунальних підприємств та нечисленних прихильників міського голови.
Пасивність громади, яка практично проігнорувала таку зустріч, можу пояснити вибраним часом (зустріч почалась в робочі години), який модератори такого заходу «вдало» використали для убезпечення Володимира Скаржинського від критично налаштованих опонентів. Тож спекотний липневий вівторок, та задушливий актовий зал зробили свою справу – опонентів майже не було.
Володимир Данилович і цього разу не зрадив собі, запропонувавши типову для нього манеру спілкування — де Цифри і Факти замінили Приказки та Жарти.
І якщо у форматі «пісенного окозамилювання» з босом ірпінського мера, відомим «співаком» Петром Мельником може конкурувати хіба що тільки Михайло Поплавський, то у словоблудстві з жартуном Володимиром Скаржинським міг би «потягатись» тільки Буба Касторський з відомого фільму радянської доби.
Визнання провини, намагання видати бажане за дійсне, підміна понять та постійні обіцянки сипались з вуст Даниловича як з Рогу Достатку. Вся постать одіозного мера випромінювала впевненість та відсутність будь-якого натяку на незручність і покаяння за допущені прорахунки.
Серйозні «косяки» мера в поточній оперативній діяльності, не кажучи вже про давніх «скелетів у шафах», які вивалюються звідти один за одним, не бентежили міського очільника. Впевнений в своїй безкарності доповідач спокійно реагував на серйозні звинувачення опонентів!
Іноді складалось враження що діючий мер уявляє себе як мінімум Кашпировським який спілкується через телеефір з мешканцями далекого Надиму і впевнений що дуже скоро ці оленеводи принесуть таки банки з водою до телеекранів для їх енергетичної підзарядки. А може Данилович вважає себе очільником Міста Дурнів де під чарівні слова «Крекс, Фекс, Пекс» зубожілі мешканці, дурні Буратіни, принесуть останні заощадження та зариють в городі мерської садиби?
Важко сказати.
Але ясно одне, що досвідчений Володимир Данилович не зміг використати свій шанс та втратив довіру і повагу Ірпінської громади.
А для громади надважливо, щоб відомі персонажі не тішилися, що вони надурили цілий регіон, перетворивши його в регіон дурнів — мусимо пам’ятати вислів британського прем'єра Вінстона Черчилля який сказав: «Військовополонений — це той, хто хотів вас убити, а коли в нього це не вийшло, просить пощади»!
Скаржинський та його команда прийшли щоб нас пограбувати, а коли ми їх викрили, вони просять пробачення!
То чи пробачимо ми їх?
І на останок трохи поезії з натяком:
В країну дурнів ви прийдіть, Де вас, дурних – загонами! У землю гривню посадіть, Щоб наросло – мільйонами!
Небесна манна день при дні Нам в головах морочиться! Ви замовляння прошепчіть, І щастя зразу збудеться!
Ілюзій смачні всі плоди Не варто перейматися. Що перше: бідні чи дурні? І де дурним діватися?
Шляхи до щастя навпрошки В якім краю заможному? І де до мила мотузки Дають безплатно кожному?
Небесна манна день при дні Нам в головах морочиться! Бо ми дурні! Усі дурні! Тому так щастя хочеться!
Клюють розумних повсякчас, А дурість не осудиться! Шепчіть слова прості щораз, І щастя точно збудеться!
Довідково: У Країні Дурнів царює голод і розруха (хирляві дерева, похилені дзвіниці, купи сміття, напіврозвалені будинки, криві й брудні вулиці), однак про неї йде слава як про країну веселощів і щастя. Привілейоване становище в цій країні займають коти в золотих окулярах і лисиці (губернатор — Лис). У країні панує поліцейський свавілля бульдогів-поліцейських в треуголка і ошийниках. Всіх небажаних топлять в болоті. Містичне місце цієї країни — Поле Чудес. На Полі Чудес, за переказами, виростають дерева, вкриті золотими монетами. Для цього досить закопати там гроші і вимовити слова «Крекс, фекс, пекс».
