Не те щоб Ірпінський міськвиконком був взірцем демократії та плюралізму, та як казав класик: «все пізнається в порівнянні». Тому на фоні такого собі «Коцюбинського міжсобойчику», або «тихого болота », це дійсно майже демократія, а значить варто порівняти. В Ірпені бували вибори і перевибори, пікети і «дерибани», зловживання владою, та зрада виборців, але що треба відмітити, то як мінімум, видимість прозорості Ірпінської влади завжди кидалась у вічі, що вигідно вирізняло Ірпінь від Коцюбинського. Ірпінчани, хоч іноді, все ж могли чути звіти міського голови, та слухати сесії міської ради. Коцюбинчани ж дізнавались про доленосні рішення для селища, тільки з засобів масової інформації, або від тих, не багатьох, небайдужих, мешканців приірпіння, що мали доступ до інформації в силу своєї професійної діяльності. Важлива інформація ніколи не покидала стін селищної Ради, і загадково та безпроблемно, конвертувалась в активи та різного роду приємності для касти недоторканих. Недоторканих, які були близькі до «веселого дуету» Сад.Ко. Що таке Сад.Ко., запитаєте ви? Так коротко, один мій знайомий коцюбинчанин називає очільників Коцюбинської влади - Селищного Голову та Секретаря Селищної Ради. Так склались обставини, що «веселий дует» залишився на своєму місці і поточну, другу для них каденцію. А це значить – бережись Коцюбинська Громадо, і як кажуть в Одесі: «тримайте кишені, бо будуть грабувати». Та все по черзі.
Друга ірпінська сесія почалась ще на підходах до приміщення міськвиконкому, демонстративним дефіле владних чоловіків та дам! Добре , що погода цьому сприяла і була можливість продемонструвати свої недешеві костюми та лаковані черевики перед простим електоратом. Електорат же складався, в масі своїй, з літніх жіночок та затурбованих матерів, які прийшли в вестибуль міськвиконкому задля вирішення своїх соціальних проблем. Але «слугам народу» було не до них, вони вітали один одного, жартували, поздоровляли з перемогою в перегонах, і демонстративно цілувались, як ті молодята що зустрічаються після тривалої розлуки. Особливо дивно це виглядало, коли такі ознаки уваги демонстрували чоловіки один до одного, наче все це відбувається на нудистському пляжі! Все ж не будемо перевантажувати читача «інтимними подробицями», та продовжимо розповідь.
Сесія почалась майже вчасно. Головував сумнівно вибраний «старий-новий» мер Скаржинський. Співали Український Славень, вибирали лічильну комісію, та таємно голосували. Так я не обмовився, голосували дійсно таємно, бо вибирали Секретаря міськради не формально, не «між іншим» як в Коцюбинському, а цілком цивілізовано, бюлетенями, в кабінках, із скринькою та перерахунком… Ви здивовані? Ви б бачили як була здивована Коцюбинська команда(«веселий дует» Сад.Ко. був присутній на сесії в повному складі). Здивую вас ще більше, коли скажу що Секретар, що подавався Регіоналами, не був обраний ні з першої, а ні з другої спроби. Це особливо дивувало, враховуючи потужну фракцію Партії Регіонів, та присутність на засіданні самого Петра Мельника. Співаючий ректор - регіонал, так і не зміг приборкати ні свою команду, ні ймовірних коаліціянтів, якими він двічі назвав депутатів Кличківців, а їх як відомо ще чотири чоловіки.

Результат був завжди однаковий 16-за, але 21-проти. Співаючий ректор – регіонал був дуже обурений, бо другим незатвердженим кандидатом на посаду Секретаря була родичка ректора – Мацелик Тетяна. Думаю Мельник трохи не врахував реалії сьогодення. Після блискавично проведеної, та сумнівної за якістю, виборчої кампанії в Приірпінні, команда «сумнівних переможців» знаходиться в солодкій ейфорії, та не помічає зміни в настроях суспільства. Суспільство доведене до відчаю всіма попередніми очільниками Приірпіння суттєво радикалізувалось і уже не готове пробачати помилки влади. Це і повинні відчувати депутати-мажоритарники. Бо якщо депутати списочники можуть формально заховатись за партійними гаслами, статутами та інше, то мажоритарникам це зробити не дадуть. Пан Мельник повинен зрозуміти, що щасливі часи Кучми, для співаючого ректора уже ніколи не повернуться, яка б величина влади не була в руках у регіоналів. Озлоблена та голодна Громада тепер буде діяти більш радикально та жорстко в захисті своїх прав та свобод. Тому можу спрогнозувати, що друга сесія була таким собі витверезником для провладної команди регіоналів. Думаю наступного разу «народний» депутат, буде більш ретельно готувати сценарії засідань та не допустить непередбачуваності в діяльності «слуг народу». А що ж наш «веселий дует», запитаєта ви? Садовського тішило те що відбувалось в залі. Він весело перешіптувався з Товкачем, бо мав уже готове, протиснуте, рішення щодо призначення селищного Секретаря. І хоча на першій сесії це рішення було послужливо підтримано більшістю Коцюбинських депутатів, все ж на наступній сесії Ковтач легітимізує його в ірпінський спосіб. Будемо надіятись що і в майбутньому селищні очільники будуть працювати в правовому та моральному полі. Дуже сподіваюсь що ірпінський витверезник подіє і на них.
Далі були доленосні голосування для Приірпіння. Було обрано двох заступників мера. Першою кандидатурою пройшов Микола Головкевич, поважний чоловік в Приірпінні. Другою кандидатурою пройшов кличківець Ярослав Місяць, що і підтвердило близькість команди Кличка до Партії Регіонів(а так солодко, на виборах, Ударівці відмежовувались від провладної партії, так активно позиціонувались в помаранчевому таборі… ).

Потім було цікаве голосування по складу Виконавчого Комітету Приірпіння. Кількісний склад був проголосований безпроблемно. Всього Комітет буде налічувати 17 чоловік. Більшість із них будуть включені в Комітет за своєю посадою(Секретар Ради, заступники мера, голови селищних рад…), але не обійшлось і без сюрпризів. Наприклад до складу Комітету, зрозуміло з чиєї подачі, запропоновано ввести трьох обласних депутатів. Зрозуміло, що депутати ці від Партії Регіонів. І зовсім не дивно, що серед них був і син співучого ректора Максим.

Коли ж з «гальорки», пересічний ірпінчанин , запитав: «а де ж представники Громади в Виконкомі?», то співаючий ректор, досить здивовано зауважив: «якої ще Громади? Не відволікайтесь, давайте далі…». Це дуже нагадувало стилістику Коцюбинського Голови, у повсякденних робочих буднях, під час його нелегкого, самовідданого служіння місцевій Громаді! Схожі жести, схожа стилістика, та і партійність однакова! Бо ж Україна – це для людей! Можемо тільки здогадуватись для чиїх людей! Але це уже риторичне питання. Ось і міркуй тепер ірпінський виборцю, чи очікує тебе покращення життя вже сьогодні, в найближчі п’ять років!

Останнім питанням сесії був розгляд 37-ми протестів прокурора щодо виділення земель в Ірпені, за минулої влади. Пропонувалось підтримати протести прокуратури, та призупинити «розбазарювання» землі. Петро Мельник особисто покритикував практику безконтрольної роздачі, попередньою владою, Ірпінських земель, що вкриті лісами. Тож ректор-співак, вирішив конкретно розібратися: кому і як надавала земельні ділянки Приірпіння, попередня влада? В кінці засідання до Мельника підійшов мешканець Коцюбинського, та уточнив, чи буде ректор розслідувати «дерибан» тільки ірпінської землі, чи зверне увагу і на нищення прадавнього Коцюбинського лісу? Мельник раптом зніяковів, та швидко оговтавшись пообіцяв і з цим розібратись. Тому для подальшої координації відправив коцюбинчанина до свого замісника. Та нажаль той, у свою чергу, не знайшов таки часу вислухати цікаву історію про «коцюбинський дерибан», бо готувався до засідання фракції регіоналів. До речі, «веселий коцюбинський дует» Сад.Ко., не був присутнім на розгляді останнього питання. Можу зробити припущення, що «двоє із скриньки» похапцем кинулись виправляти свої «невинні проколи», щодо голосування на першій сесії, та спромоглись таки вивчити процедуру таємного голосування, яку і застосували на наступний день в Коцюбинській селищній раді.
До речі, всі наступні голосування по кандидатурах керівників профільних комітетів Ірпінські депутати, також планують проголосувати в «таємному» режимі! А от що планують коцюбинські «слуги народу» побачимо в наступних серіях…