Нецивілізоване «розлучення»

Спочатку каменем спотикання стала лікарня — вона розташована в Бучі, але влада Ірпіня вважає її своєю. Колективу цієї установи першому довелося відчути, що означає потрапити між двох вогнів. На рівному місці у медиків виникли проблеми з фінансуванням. Одна з конфліктуючих сторін, зважаючи на обставини, віднесла лікарню до розряду «чужих», тому що в ній лікуються переважно жителі сусіднього міста. А керівники останнього, навіть якби й хотіли, не могли відкрити фінансування з тієї причини, що установа де-юре належить не їм. Сусіди ж на її передачу не погоджувалися.

З наближенням опалювального сезону епіцентр суперечки перемістився на об’єкти теплоенергетики, які розташовані в Бучі, використовуються для обігріву будинків цього міста, але належать... Ірпеню. А тамтешні керівники не хочуть передавати їх на баланс сусідам. Торік така колізія призвела до істотної затримки з початком опалювального сезону, жителі Бучі організовували акції протесту, які підштовхнули місцеву владу до рішучих дій. Справа дійшла до того, що із закритих котелень зривали пломби...

Скандал вийшов за межі регіону. На черговій сесії депутатів Київської облради одночасно пресингували представники Ірпеня і Бучі. Як поділити котельні та інше обладнання «Ірпіньтепломережі», якщо на них претендують представники двох міст? Ірпінці — на тій підставі, що ця власність перебуває на їхньому балансі. Бучанці — тому що об’єкти споруджувалися коштом підприємств їхнього міста, розміщені на їхній території та обслуговують переважно жителів Бучі.

На обласному рівні доля злощасного підприємства теплопостачання вирішувалася непросто. Відбулося кілька засідань профільної депутатської комісії з участю представників обох міст. На самій сесії обговорення затяглося, оскільки компромісу сторони так і не досягли. Обласним депутатам довелося вирішувати питання вольовим порядком. Більшістю голосів облрада вирішила передати котельні, які належать області, але перебувають на території Бучі, у власність територіальної громади цього міста.

За словами міського голови Бучі Анатолія Федорука, експлуатуватиме ці об’єкти комунальне підприємство, зареєстроване відповідно до рішення сесії Бучанської міськради. Розпочався процес передачі, оформлення документів, складання договорів з користувачами. Нині, коли до початку опалювального сезону рукою подати, немає сумнівів, що в зоні обслуговування тепломережі усе стало на свої місця. Відтепер вирішення усіх питань, у тому числі ремонту, модернізації обладнання, залежить не від «чужого дядька», а від місцевої влади, яку вибирали бучанці.

Та до остаточного розв’язання проблеми ще далеко. Оскільки частина об’єктів комунальної власності, у тому числі й теплові мережі, хоча й розміщені досі на території Бучі, але належать до комунальної власності Ірпеня, керівники якого не хочуть з нею розпрощатися. Заручниками ситуації стали жителі ряду мікрорайонів міста Бучі: чи буде в них тепло, залежить від волі влади сусіднього міста.

Експеримент провалився, а проблеми лишилися

Тривалий час Ірпінь, Буча, Гостомель, Ворзель і Коцюбинське розвивалися в межах одного регіону. Комунікації, комунальні об’єкти на їхній території обслуговувалися на спільні кошти. Процес зближення став більш динамічним, коли на базі Ірпеня і прилеглих до нього селищ проводився державно-правовий експеримент. Мету поставили амбіційну: на основі використання шведського досвіду в місцевому самоврядуванні створити з територіально близьких населених пунктів єдиний регіон — з об’єднаними системами комунального та іншого обслуговування, особливою системою управління.

Експерименту, успіх якого мав дати поштовх для створення кількох таких утворень по всій країні, надавалося велике значення. Створена координаційна рада налагодила тісні зв’язки з посольством Швеції та організувала у цю країну поїздки представників місцевого самоврядування Ірпінського регіону. Верховна Рада в 2001 році ухвалила Закон «Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області».

Проте через низку об’єктивних і суб’єктивних причин (політична нестабільність, затяжна боротьба за посаду мера в Ірпені, відсутність додаткового фінансування) експеримент не досяг поставленої мети. Зате загострив старі проблеми і породив нові.

Центром експериментального регіону був Ірпінь як єдине місто серед селищ. Однак селище Буча, сповна використавши сприятливі умови, випередило сусідів у соціально-економічному розвитку і, відповідно до постанови ВР, одержало статус міста обласного значення. Таким чином, в Ірпінському регіоні, крім його «столиці», з’явилося ще одне місто.

У нових умовах треба було вносити корективи у сферу майнових відносин. Проте керівництво двох міст не знайшло спільної мови, а законодавець не подбав про механізми «розлучення». Втручання облради виявилося мінімальним і стосувалося лише одного об’єкта. Таким чином, місцева влада і територіальні громади міст, які стали рівними за статусом, залишилися сам на сам з проблемами поділу спільного майна.

Хазяїн слова той, хто забирає його назад?

Початковий етап «шлюборозлучного» процесу видався порівняно спокійним — у діях органів влади не було і натяку на нинішню категоричність. Адекватно реагуючи на звернення влади молодого міста, Ірпінська міськрада прийняла рішення про передачу в комунальну власність бучанської територіальної громади споруд і будівель установ охорони здоров’я, розташованих у Бучі. А також про забезпечення медичними послугами жителів Ірпеня. Бучанські ж депутати приймають установи охорони здоров’я, розташовані в їхньому місті, у комунальну власність своєї територіальної громади. З передачею їх у безплатне користування Ірпінському відділу охорони здоров’я.

На тому етапі не виникло проблем з бюджетними коштами для фінансування медустанов. Бучанська міськрада у своєму рішенні прописала механізм субвенції в сумі 4162 тис. грн., необхідних для одержання медичних послуг бучанцями. У свою чергу, Ірпінська міська рада теж внесла необхідні зміни до бюджету.

Втім, розкланювалися і розшаркувалися недовго. Якби рішення двох міськрад були виконані, то медустанови в регіоні працювали б у звичному режимі, не було б бурхливих протестів жителів, незадоволених зниженням рівня медичних послуг. На жаль...

Проблеми з’явилися на стадії виконання рішень. Ірпінська міськрада призупинила передачу в комунальну власність громади Бучі будівель і споруд установ охорони здоров’я, а потім з ряду позицій — відмовилася від виконання своїх рішень, зруйнувавши систему домовленостей. Відповідь Бучанської міськради на ці дії була не менш жорсткою — ага, ви так? Тоді ми не дамо фінансування. Вузол проблем затягувався дедалі тугіше.

Ні п’яді землі «заклятим друзям»

Зрозуміло, що суперечливі питання можна врегулювати лише шляхом продовження договірного процесу. А «війна рішень» лише загострила відносини між двома містами. Страждають не тільки бучанці та ірпінці, але і їхні сусіди. У ситуації, коли кошти на утримання об’єктів комунальної власності виділяються в «ручному» режимі, раз у раз виникають сплески невдоволення.

На конфлікт, який завдає дедалі більшої шкоди регіону, намагається вплинути ряд інстанцій — від обласних управлінь до міністерств. Та навіть розумні пропозиції професіоналів — не більш ніж побажання, до яких можна і не дослухатися. Адже за законом, розподіл об’єктів і спільно нажитого майна — у компетенції органів місцевого самоврядування.

На щастя, конфлікти, подібні бучансько-ірпінському, поки що не мають масового характеру на Київщині. Може, тому, що зміна статусу населених пунктів відбувається не так уже й часто? Що не применшує значення адміністративно-територіальної реформи, здійснення якої вже не один рік декларується, але так і не розпочинається.

Тим часом гальмувати процеси зростання в очікуванні радикальних реформ дедалі складніше. Про це свідчить хоча б той факт, що на останній сесії Київоблради прийнято рішення клопотатися перед ВР про віднесення міста Українка до категорії міст обласного значення. І якщо ВР погодиться, то Українці доведеться ділити комунальне майно з Обухівським районом.

Домагаються підвищення статусу Боярка, Вишгород, інші населені пункти Київщини. Що буде, якщо у разі позитивного рішення процедура поділу майна відбуватиметься так само, як в Ірпінському регіоні? Без внесення коректив у законодавство про місцеве самоврядування не обійтися. Вже зараз територіальним громадам дорого обходяться такі законодавчі «білі плями», а будуть обходитися ще дорожче.

Надія ГОЦУЄНКО, Еліанд ГОЦУЄНКО

джерело: Дзеркало тижня