Тут все, що стосуєтья подій в світі культури, причому не тільки Ірпеня, а в Ойкумені
Mini chat
Counter
Головна » 2010 » Січень » 3 » За що боролись, на те і напоролись, або в трьох соснах заблукали
За що боролись, на те і напоролись, або в трьох соснах заблукали
01:06
Цікава, виявляється, ситуація. Я вже звик, що в нашій країні чим гірше, тим краще. Нас б'ють, а ми стаємо сильнішими. Проте, я ніколи, мабуть, не звикну і не зможу зрозуміти підлості і підступності.
Місяць тому я з радістю повідомив усім про те, що ми почали будівництво першої в Україні школи бойового мистецтва «Перетворенного світогляду». І ось минув місяць, а ми так і топчемося на місці. А все тому, що не буває такого дня, щоб нам не заважали працювати. При чому різного роду інстанції: міліція (обласна, міська), прокуратура. Вони всі до нас на будівництво приїздять, як до себе на роботу. Перевіряють документи, прощаються і від' їжджають. А це все зупиняє роботу, не дає можливості працювати. Хотілося б показати іншу сторону цієї ситуації. Оскільки навколо Старовойта створено імідж такої зубастої баби Яги, яка нищить ліс, та й по всіх телеканалах, як по Європі, ходить привид Старовойта - нищівника природних багатств, то я хочу розказати історію всієї цієї катавасії. Два роки тому рішенням комітету лісового господарства міста Києва цю землю (в тому числі і земельну ділянку 15 соток в Коцюбинському, на якому будується школа) було виведено з лісового фонду України. Рік тому відбулося розподілення цієї землі між мешканцями селища Коцюбинське і іншими громадянами України. І з тих пір відбувається незрозуміла тяганина. То прокуратура подає на селищну раду до суду, що вони неправомірно розподілили цю землю, то КРУ проводить якісь розслідування. І так всі ці інстанції доволі довгий період часу щось кудись передають, а віз і нині там! Ваш покірний слуга там теж отримав ділянку під забудову, пішовши на хитрість. Написав заяву на виділення ділянки під приватну забудову, хоча там ми почали будувати школу бойового мистецтва. Чому так? Напевно, тому, що в цій країні не потрібні люди, які йдуть шляхом бойового мистецтва. Не потрібні люди, які виховуються здоровими, сильними, чемними і які мають власну думку. А потрібне стадо, сіра біомаса, якою дуже зручно керувати. Місце під школу ми вже п'ять років просимо в різних міських інстанціях. Нам, звичайно, його не надають. Тому я змушений був піти на таку невелику стратегічну хитрість, і написав заяву на виділення ділянки під приватну забудову. Ділянку виділили і на ній ми будуємо школу. Але, знову ж таки, повернемося до початку історії. Як тільки ми почали будувати зрізавши декілька дерев, що заважають будівництву, (зауважу, що більшість дерев ми залишаємо, адже я сам люблю ліс, я там виріс, знаю цей ліс, кожне дерево, кожен кущик і кожен пеньочок), зразу ж набігли лісники зі Святошинського району міста Києва, Києво-Святошинського району і з Бучанського лісового господарства, які самі не можуть розібратися чий це ліс. І щоденно то одні, то інші приїжджають і викликають міліцію, прокуратуру. Ми щоденно даємо пояснення, говоримо, що ми не верблюди, що в нас немає горбів, що ми люди, і на законних підставах отримали цю землю і будуємо тут свою школу. Проте лісники не гребують нічим. Вони відривають від роботи будівників, ту ж таки міліцію і прокуратуру. А в приватній бесіді нам вони говорять, давайте нам по три тисячі гривень за дерево (зауважте, що дерево вони теж забирають) і ми не будемо нікуди телефонувати. На що я відповідаю їм: «Якщо ви, за ці три тисячі, дерево перенесете на 5 метрів в бік, то я, звичайно, вам заплачу, а так ви жодної копійки не отримаєте, бо це є звичайного роду вимагання на державному рівні». Вони (лісники) продовжують телефонувати в міліцію, ЗМІ і спекулюючи тим, що ми нищимо природу, привертають увагу великої кількості людей і створюють навколо нас імідж руйнівників. Перш ніж щось будувати, потрібно щось зруйнувати. І оскільки ми пішли на те, що руйнуємо систему, яка ввела людей в рабство і довела їх свідомість до такого стану, то ми дійдемо до кінця. І якщо вже ми почали школу будувати, то ми її збудуємо. Вона отримає своїх перших учнів і своїх випускників і пройде в віках. Але це буде потім. А зараз за що боролись, на те і напоролись, або заблукали в трьох соснах. Чим ми зараз, до речі, і займаємось - саме блукаємо. Ото ж, люди добрі, якщо ви коли-небудь і де-небудь почуєте, що Старовойт - баба Яга , яка нищить ліс, то знайте, якщо це так, то, мабуть, Старовойту потрібна ступа, щоб літати, а вона , як відомо, робиться з дерева.
