Яскравим виявом патріотично-національних почуттів українців єдиної нашої землі стала поява вірша поета і етнографа Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Жодному іншому творові української літератури не судилася така велична і… трагічна доля.
Велична, бо в ньому втілена споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України.
Трагічна, бо понад століття пісню-гімн переслідували, забороняли, вбивали, але - не вбили.
Вірш «Ще не вмерла Україна» постав на хвилі патріотичної поезії Шевченка з його могутньою вірою в те, що «не вмирає душа наша, не вмирає воля» - з одного боку, а з другого - на хвилі піднесення визвольних прагнень слов’янських народів - болгар, чехів, словаків, сербів, поляків. На Україні був поширений - насамперед серед патріотично настроєного польського населення - створений ще 1797 року польський гімн «Jeszcze Polska nie zginela» (”Ще не вмерла Польща”); популярними тут були і сербські патріотичні пісні, серед них «Гей, слов’яни», що власне, була національним гімном.
(із статті “Велична й трагічна історія пісні-гімну «ще не вмерла Україна»” Федіра Погребенника)
Ще не вмерла Україна
Версія I
перша публікація вірша П.Чубинського у львівському журналі “Мета”, 1863, № 4, с.271-272
Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнеться доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття й ми
У своїй сторонці.
Душу, тіло ми пложимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарас Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смерть
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своєго юнацтва.
Душу, тіло ми пложимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Ой Богдане, Богдане
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Украіну
Москалям поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло ми пложимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
Душу, тіло ми пложимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Версія II
у 1865 році вірш був покладений на музику М. Вербицького і він став вже піснею
Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Версія III
Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,
Ще нам, Браття-українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, всі за волю від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще на нашій Україні доленька наспіє.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Що ся волі в Україні піснь гучна розляже.
за Карпати відіб’еться, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.
Наливайко, Залізняк і Тарас Трясило
З домовини кличуть на на святеє діло.
І згадаймо славну смерть лицарства-козацтва,
Щоб не втратить марно свойого юнацтва.
Версія IV
Ще не вмерла Україна, і слава, і воля,
Ще нам, браття-молодці, усміхнеться доля,
Згинуть наші вороги, як роса на сонці,
Запануєм, браття, ми у своїй сторонці!
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
I покажем, що ми, браття, козацького роду!
Гей, гей, браття милі, нумо братися за діло!
Гей, гей, пора встати, пора волю добувати!
Ой, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,
Нащо оддав Україну ворогам поганим!?!
Щоб вернути її честь, ляжем головами!
Наречемся України вірними синами!
Приспів.
Спогадаймо славний час, лихую годину,
Й тих, що вміли умирать за нашу Вкраїну!
Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва,
Щоб не стратить марно нам свойого юнацтва!
Приспів.
|
