В своїй статі ' Скіфські кургани в Ірпіні' (за 15 червня 2007р.) я вже піднімала питання, що нашу територію в праслов'янські часи заселяли скіфи. Моя стаття базувалася по-перше на дослідженнях нашого історика земляка Сергія Харужева, по-друге – на наукову літературу, яка в різні часи була опублікована з приводу скіфського часу і вперш за все на дослідження академіка Б.А.Рибакова ' Геродотова скифия '; 'Б.М.Мозолевського 'Єтнічна географія скіфії'. Але чомусь замість зацікавлення даною інформацією на мою статтю було надруковано заперечення автором якого був історик, директор історико-краєзнавчого музею А.Зборовський. Чому? Чому А.Зборовський ставить під сумнів мої данні, хоча це не мої ствердження а інших істориків і краєзнавців яки на багато раніше за мене зазначали, що на наших землях жили скіфи. Так в книзі з історії Ворзеля, яка до речі є в нашій ірпінськії бібліотеці, в розділі ' Історія виникнення назви селища " наш земляк Володимир Лихотворик писав: ' огляд історії краю показує, що в давнину ця місцевість знаходилася в володінні кочових скіфських племен, які, в свою чергу, були головною ударною силою Ассирійської імперії. Скіфи вирізнялися високим рівням металообробки, яку перейняли у ассирійців. Давньою ассирійською мовою залізо звучить як 'варзілу', як бачимо це слово дуже близько за звученням із словом 'Ворзель'. Або в статті Володимира Руденка ' Сохранить курганы как элемент степного ландшавта ' яка була надрукована в ' Экологическом бюллетни' № 10 за 2001р., зазначалося що: ' По иследованиям В.Антоновича (1899р.) и болем поздних специалистов, северный предел распространения скифских курганов на Украине проходит близ города Ирпень, хотя, наиболее северный курган зафиксирован на Припяти'. До речі В.Руденко – в цій статті надає свій телефон, адресу для листування і свій emel. Цю статтю я передала в комісію з охорони культурно-історичної спадщини приірпіння, членом якої є А.Зборовський. Так чому ж А. Зборовський не написав ні В. Лихотворику ні історику Руденко своїх заперечень? Ще в 1979р була видана книга інститутом історії Академії наук УРСР ' История городов и сел Украинской ССР', де зазначалося : ' Письменне источники и археологические находки свидетельствуют о том, что к VІІ в. до н.э. в причерноморских степях появились кочевые скотоводы – ираноязычные скифы. Они вытеснили киммерийцев, подчинили своей власти причерноморские и подніпровские племена. В конце V – начале IV в.до н.э. на территории Скіфії происходило становление классового общества и возникло государство. В ее пределах проживали также местные земледельческо-скотоводческие племена, среди которых находились и праславянские. Они располагались в лесостепном правобережье Среднего Подніпровья ( территория Киева находилась на северной его окраине и были известны Геродоту как скифы – пахари)". Не треба бути великім скіфоведом, щоб не розібратися в скіфському квадраті Геродота, кожна із сторін якого дорівнювалася 4000 стадій, що приблизно складає 700 км. В межи Скіфів Геродота входило і все київське Подніпров'є. Зважаючи на те що Бори сфен (Дніпр) у Геродота є стержневою рікою, від якого відраховується, як від меридіана місцезнаходження народів і що скіфи селилися біля рік, в тому числі і притоків Борисфена, які давали їм воду, рибу і були шляхами сполучення, то не дивно, що і в проймах рік Ірпінь та Буча, яки на той час були повноводними могли знаходитися поселення скіфів. Чомусь Бородянський відділ культури за підписом начальника відділу культури Н.В.Вишинської, затвердив перелік історичних пам'яток Бородянського регіону, в якій включені і 15 курганних груп, які розташовані як в самої Бородянці так і в селах: Блискавиці, Жовтневе, Майданівка, Мигалки, Мірча, Пилиповичі та Немішаєві. Ці кургани датуються ІІІ тисячоліттям до нашої ери – періодом скіфського царства. В дослідженнях історика Д.Я.Телегина, які були опубліковані в його монографії ' Там где вырос Киев' (Киев.1982) зазначається, що згідно літописи, на території давнього Києва ХІ-ХІІ ст. зустрічалися кургани, яки вже в той час для киян були пам'ятками давнього минулого. А історик М.Ю.Брайчевський в книзі "Коли і як виник Київ" (Київ.1963) вказував, що в Києві різними археологами були зафіксовані знахідки окремих речей доби раннього залізного віку і що доба раннього заліза у Середній Подніпрянщині називається скіфською, а її населення – скіфами, незалежно від походження і етнічної приналежності. Виникає запитання так чому в Бородянському районі, який межує з нашим районом, можуть знаходитися кургани, в Києві теж, а в Приірпінні – ні в якому випадку!? Виходить що територія Приірпіння випадає із Скіфського квадрату Геродота? І висновок Плаксіної, по ствердженням Зборовського - є необґрунтований. На мій погляд, як що є знак питання – Чи знаходяться скіфські кургани на наших землях, чи ні ? – то це питання треба дослідити , а не категорично заперечувати. Ситуація такова, що статтю Плаксіної, яка не є істориком, заперечив історик - краєвед А.Зборовський і саме тому кургани (нехай і під знаком -?) ніхто не включає в перелік пам'яток історії і археології Ірпінського регіону, тим самим даючи можливість проводити забудову на цих землях. На мій погляд потрібне ґрунтовне дослідження фахівців в цьому питанні, як наприклад "Археологічні дослідження Винниківського історико-краєзнавчого музею" яке провів Винниківський музей разом з Львівським університетом та науковим товариством імені Шевченко по вивченню ранньоскіфського часу в урочищі поблизу м. Винник. І не потрібно в різних газетах писати що Плаксіна помиляться. Я знаю - Історія не помиляється, і що це питання тільки часу. Проблему я бачу в іншім – зовсім скоро з такими темпами забудови у нас просто не буде об"єкта якій треба досліджувати.
