Існує багато прекрасних площ, вулиць, але у кожного з нас є свої, близькі і дорогі. Великі кошти, вкладені у реконструкцію площі біля міської ради, не зробили її архітектурно визначною та вартою уваги. Вона, на жаль, не стала гордістю міста.

Те, що трапилося з привокзальною площею та вул. Т. Шевченка - сором для Ірпеня, котрий дозволив над собою познущатися. Тому тих, хто нашкодив потрібно вивести на сонечко і зробити відповідні висновки.
Раніше, згідно з Генеральним планом, для розвантаження центру міста, планувалося зробити широкий проспект (сьогодні - вул. Т. Шевченка). В ході обговорення проекту офісної 5-поверхівки (нині побудована - Т. Шевченка, 1), члени обласної Містобудівної ради не погодилися із запропонованим плановим та просторовим рішенням будівлі. За наявності існуючого фронту забудови вул.Т. Шевченка на цій ділянці, котра знаходиться поруч із залізничною станцією, запропоноване архітектурне рішення будівлі потребувало колосального доопрацювання, а якщо точніше - взагалі туди не вписувалося. Але ж пани В.Скаржинський (тодішній міський голова) та В.Цибенко (міський архітектор) на свій розсуд все ж «всунули» туди цю споруду. В результаті: з одного боку вул. Т. Шевченка офісна 5-поверхівка з гастрономом «Фора» вилізла на червону лінію вулиці, з іншої - центр розваг (теж на червоній лінії та каналізаційному колекторі), а в центрі ще одна «ляпа» - супермаркет електроніки. Мотивація появи цих забудов у тому, що «є інвестор»- логіка залізна. Ці об’єкти з точки зору вищеназваних «господарників» для Ірпеня в центрі міста «конче потрібні». І що ми отримали від цих забудов? Два затори: проспект Т. Шевченка навантажили та заблокували з двох боків. Згідно з вищенаведеною логікою отримуємо висновок - якщо є інвестор, який будує там, де йому заманеться, то навіщо місту інші голови, які нічого не вирішують, а тільки набивають свої кишені. Хотілося б почути хоч щось путнє, хоча б якісь виразні смислові пояснення від міського архітектора В. Цибенка, зрозуміти логіку всіх його «діянь» за майже 11 років перебування на цій посаді. Забудова міста – це повний хаос, це містобудівний та правовий розбій, в якому відсутня будь-яка логіка. Рекомендації Містобудівної ради ігноруються, думки жителів міста не враховуються, правила забудови нехтуються. Ніби вже і є Генеральний план забудови міста, замовлено проект детального планування (ПДП) центральної частини міста (300 га), але влада не поспішає приймати та затверджувати ці документи, бо можна в «каламутній воді ще рибки половити». В останні роки свідомо припускаються порушення в роботі міської архітектури: погоджуються проекти, видаються дозволи на будівництво та приймаються в експлуатацію об’єкти, які не пройшли державної експертизи, з порушенням будівельних, санітарних та протипожежних норм. Ситуація в архітектурно-будівельному плані катастрофічно запущена та криміналізована.

Супермаркет електроніки побудований на ділянці, передбаченій для Ірпінського міського храму - споруди культурного значення. Тобто там повинен бути не господарчий магазин, а, наприклад, виставковий центр, або музей В.Сидорука (на який наша влада ніяк не може «розродитися») як візитна картка міста. Ось це було б по-господарськи. Це був би пам’ятник і для влади, і для жителів міста, і для гостей. Звичайно, колосальний прибуток від супермаркету іде комусь в кишеню, але місто і його архітектура втратили дуже багато, а вул.Т.Шевченка навантажили непотрібною там спорудою.

Це є наочний приклад архітектурно-чиновничого свавілля, авторитарно-олігархічної влади, яка в останні роки повністю ігнорувала суспільну думку, вперто закриваючи очі на будь-які закони та мораль. Вражає чванство, гордовитість, самовпевненість. Про яку державну свідомість з ними можна говорити? Це увійшло, на жаль, в практику всієї сучасної української влади і навряд чи таке свавілля має місце ще десь у світі.

В районі заводу «Ірпіньмаш» іде забудова комплексу «ІРПІНЬ–сіті». На жаль, мені не відомо, чи було представлено жителям міста для ознайомлення проект цієї забудови. Хотілось би побачити загальну картину цього ірпінського «Манхетену» та дізнатися, як вплине дренаж ділянки забудови на підземні води, на життєдіяльність відомої кринички, яка знаходиться недалеко від цього комплексу, та куди діватимуться каналізаційні відходи.

Ірпінський міський голова Олег Бондар, відпрацювавши сто днів на посаді мера, висловив на сторінках «Ірпінського вісника» ідею зробити місто європейським, що передбачає будівництво сучасних оздоровчих закладів, культурних, освітніх, торговельних, соціальних (особливо в центральній частині міста). Було заявлено, що опрацьовується концепція забудови заплави річки Ірпінь, головним сенсом якої є «гармонійне поєднання будівництва з природним ландшафтом, оздоровлення річки Ірпінь, створення рекреаційних зон для відпочинку, облаштування пляжів…», «Ми плануємо збудувати потужний аква-центр…», «…ремонт привокзальної площі, зазнає змін і площа перед «Перуном», цей простір буде забудовуватися сучасними закладами соціальної інфраструктури: функціонуватиме кілька кінотеатрів, критий каток, магазини, ресторан швидкого харчування, буде оновлено й сам лісопарк у цьому районі за «Перуном», — зазначається у публікації.

Гарно «продзвонено», що й сказати. Але де ж дії, Олеже Васильовичу? Покладено десяток нестандартних лежачих поліцейських, закуплено на бюджетні кошти кілька дитячих майданчиків, сміттєзбиральних автомобілів та сміттєбаків - це все, що ви спромоглися зробити в місті? Дуже мало…

А ось про долю Ваших прожектів нічого не відомо. Це погано. Проектувати площу перед кіномистецьким центром «Перун» та весь об’явлений Вами комплекс потрібно відкрито, обговорювати, показувати не раз ірпіньчанам, спеціалістам. Це ж для них все робитиметься. Впевнений, що можуть бути хороші, корисні поради. Їх потрібно вчасно врахувати.

Площа перед кіномистецьким центром «Перун» — це його аванзал, де жителі міста і його гості повинні затишно себе почувати. Потрібно його облаштувати, прикрасивши малими архітектурними формами: фонтанчиками, ліхтарями, лавочками з гарними узорами мощення. Можливо, встановити великий екран. Визначити місце для періодичної установки великої сцени для проведення свят або концертів.

Не буду говорити про великі та красиві проекти. В Ірпені є три дуже знакові об’єкти, на які вже потрібно вішати меморіальні дошки та приймати до історичної спадщини міста - це туалети на вокзалі, за «Перуном» та на базарі. І ні одна ірпінська влада не спроможна ці мегасуперколосальні 30-річні проблеми «з бородою» вірішити. СОРОМ І ГАНЬБА ВЛАДІ!!! Всім попереднім владам СОРОМ!

Нерідко можна почути розмови про національну ідею. Певна річ, вона має багато складових, одною з яких є містобудування та архітектура. Для них характерні такі принципи, як збереження духовної спадщини, висока мораль, а також слідування постулату: «Не нашкодь». Моральність повинна стати нормою життя суспільства і, перш за все, влади. У такому суспільстві не буде місця фактам, які ми спостерігаємо нині, особливо у правовідносинах влади і суспільства.

«Європа нам допоможе!»

Із всіх єхидних жартів на тему «Європа нам допоможе!» напередодні Євро–2012 створені найкращі передумови для реалізації цього постулату. Завдяки Євро-2012 у нас є можливість реально щось зробити для міста. Інвестиційна привабливість Ірпеня, як рекреаційної зони столиці - незаперечний факт. Однією із передумов для цього має стати політика міської влади, зокрема, керівництва Ірпеня, яке повинно запрацювати та повернутися лицем до інвестора. Потрібно терміново прийняти Генеральний план та проект детального планування центральної частини міста. Для цього слід завершити і виставити ці проекти для ознайомлення жителям міста, провести обговорення та відповідно до зауважень і прозицій відкоригувати остаточні варіанти. Потрібно створити інвестиційний паспорт міста, після чого провести широку міжнародну конференцію «Генплан. Інвестиції у місто Ірпінь » з метою демонстрації та просування своїх інвестиційних перспектив і привернення уваги до можливостей регіону. Щоб усі зацікавлені особи змогли переконатися у тому, що ірпінці тримають слово і продовжують цілеспрямовану політику прозорості, законності і відкритості інвестиційних проектів.

Значення затвердження Генерального плану для розвитку міста та регіону важко переоцінити. Цей документ буде не просто регулювати питання забудови, цільового призначення територій та поверховості майбутніх будівель, але й визначатиме концепцію розвитку всієї Ірпінської рекреаційної зони. Саме так - бо в Генплані має бути чітко окреслена рекреаційна спрямованість регіону. Перш за все, це виражатиметься в чіткому зонуванні території: курортна зона, де буде передбачено розміщення виключно рекреаційних об’єктів, курортно-сельбищна, в якій суміщатимуться як житлові будинки, де можлива оренда житла для відпочиваючих, так і інфраструктура для відпочинку та розваг, сельбищна зона, тобто забудова житловими будинками, що включатиме всі необхідні для комфортного проживання місцевих жителів об’єкти соціальної сфери, а також промислові і ландшафтно-рекреаційні зони. Генплан повинен стати гранично чітким відображенням стратегії і тактики розвитку всього регіону, і факт його затвердження говоритиме про державний рівень регулювання процесу, тобто вагомі гарантії для інвесторів. При розробці Генплану потрібно максимально врахувати такі аспекти, як екологічна ситуація в регіоні, збереження історико-архітектурних і ландшафтних зон, створення нових робочих місць. Має бути спрогнозована сельбищна ємність міста, яка при хаотичній забудові може перевищити можливості регіону в рази.

Ірпінь - місто-супутник столиці України, його рекреаційна зона, тому потрібно опиратися на підхід, який буде зазначений у Генплані. Реалізація закладених в ньому позицій, безумовно, можлива перш за все, за рахунок ресурсів приватного бізнесу, а не лише місцевого бюджету. І без державної підтримки ми не обійдемося.
Причому ці проекти матимуть не тільки загальноміське значення, але і можуть бути знаковими для регіону, нашої столиці та всієї України. Таким, зокрема, може стати будівництво музею нашого ірпінського геніального художника В.Сидорука.

Переважна більшість інвестпроектів так чи інакше повинна належати до курортного, рекреаційного та туристичного напрямків: якісне водозабезпечення та водовідведення міста; комплексна реконструкція вулиць та площ міста, які мають набути кращий зовнішній вигляд (а це - реконструкція інженерних мереж, впорядкування нумерації будинків, міські карти-схеми, вказівники, впорядкування парканів, тротуарів, сучасне освітлення, озеленення, впорядкування вуличної торгівлі); будівництво об’єктів туристичної інфраструктури (музеї, туристичні маршрути, готелі, аквапарки, гольф-поле тощо); створення інфраструктури автотуризму (кемпінги, мотелі, пункти прокату авто); проекти будівництва торгово-офісних центрів та ринків - Ірпінь активно розвивається в тому числі і як бізнес-регіон.

Міськвиконкому потрібно розробити проекти заміни старого і аварійного житлового фонду на сучасні багатоповерхові житлові будинки. Суть програми в тому, щоб інвестор, виконавши всі зобов’язання по розселенню жильців із будинків, непридатних для проживання, отримавши земельну ділянку, мав право знести аварійний будинок і побудувати сучасний багатоквартирний будинок або інший комерційний об’єкт відповідно зонуванню, визначеному Генеральним планом.

Також міськвиконкому потрібно замовити проекти реконструкції міського центрального та привокзального ринків. Краще буде, якщо центральний ринок перемістити з центру, де йому тісно, в район водоканалу на пойму до нової дороги, де створити сучасні комфортні умови для торгівлі, відвести місце для автостоянки та підвести відповідні інженерні мережі. А на місці існуючого ринку розмістити торгово-культурний та розважальний центр з гарною благоустроєною площею, малими архітектурними формами, фонтанами та підземним паркінгом.

Логічно припустити, що із збільшенням кількості людей загострюється транспортна проблема, яка уже сьогодні спостерігається у центральній частині міста. Транспортом заблокована вул.Т.Шевченка, привокзальна площа з обох сторін, міський ринок, не має автостоянки магазин «Гулівер» та інші будівлі. Біля нових стихійних 4–5-поверхових житлових будинків місця для автостоянок взагалі не передбачені (відповідно до норм). А це все нові проблеми і для місцевих жителів і для поселенців. Те саме і з інженерними мережами.

Було б цікаво побудувати в місті тематичний парк разваг «Пригоди Незнайки». Головними господарями парку стали б персонажі із казкових повістей про Незнайку. До участі у створенні такого парку можна було б залучити китайську компанію «Хайтек», у якої є досвід створення подібних парків.

Можна значно підвищити туристичну привабливість міста, якщо сумістити інтереси бізнесу і поклопотатись про розвиток міста, збереження та примноження його культурно-історичної спадщини. Запроваджувати європейську практику, не зрізати дерева, що заважають будівництву, а навпаки - робити їх композиційними центрами відкритих майданчиків, вписуючи в саму структуру будівлі.

Безумовно, ще багато потрібно зробити, тому ще не один проект буде пропонуватися і впроваджуватися. А свідченням того, що процес пішов буде затвердження Генерального плану розвитку міста. Це стане підтвердженням того, що є бажання у міста, є можливості у інвесторів, є зацікавленість у взаємовигідному співробітництву влади і бізнесу, а значить - є майбутнє у Ірпеня.

Генеральний директор Асамблеї ділових кіл України Антон Саввов відзначив як важливий крок на шляху залучення інвестицій є створення мережі кризисних центрів, які функціонують при будь-якому органі самоврядування в демократичних країнах; жодне рішення, виконавчого органу, без консультації з громадкістю ніколи не приймається.

Було б дуже корисно повчитися на прикладі Ялти або Євпаторії, які мають курортно-туристичний профіль та мають сьогодні гарні в цьому плані здобутки. У базу інвестиційних ялтинських проектів включено 60 пропозицій. Із них на сьогодні вже реалізується 51 проект. За обсягами вкладання коштів та рівнем зацікавленості інвесторів Ялта знаходиться в авангарді міст України.

У Ялті підприємці переконали міську владу, що саме вони мають пріоритетне право на розробку і реалізацію інвестиційного проекту реконструкції та будівництва ринків. Врахувати інтереси підприємців краще ніж вони самі ніхто не зможе. Для цього увазі місцевої влади було представлено цифри щодо торгових площ, кількості працюючих, власників та орендаторів, а також банківська гарантія. Посередники між містом та інвесторами були зайвими. Такий інвестпроект обійдеться Ялті в 100 млн. доларів США. Таким привабливим це місто стало завдяки политиці місцевої влади.

Кожна влада пише свою історію сама. А люди пізніше дають оцінку всім діянням. І якщо ти живеш по християнських, по Божих законах, то не потрібно цього підкреслювати, демонструвати та випинати, щоб усі бачили, який ти праведник. Це вже не віра, а щось інше. Щиро віруюча людина молиться тихо.

В підсумку хочу сказати, що Ірпеню поки-що не щастить в плані вибору дійсно хорошого господарника, який би щиро працював для громади, яка його наймає на цю посаду, робив би усе для побудови цивілізованого європейського міста. Жаль, що під час виборів із вуст кандидатів звучить «велика любов» до ірпіньчан та обіцянки зробити щось гарне для громади, а в результаті під прикриттям більшою мірою не роботи, а пустої метушні нічого позитивного в місті не робиться (а часто і шкода). Дійсно багато проблем у місті і щоб їх вирішити потрібно мати не тільки бажання, енергію, стальні нерви, гарну професійну команду, а мабуть у першу чергу треба любити місто, любити та поважати жителів міста, а не себе у владі. Простіше, звичайно, сівши у крісло, повирішувати всі свої проблеми, не забувши ухватити ласий шматок пирога, опустити руки і нічого не робити.

Я думаю, що нинішня влада вже встигла роздати під забудову житла всі «вільні» лісові території «своїм людям», де можна було побудувати готелі, кемпінги, мотелі.

Стверджую, що критичний стан архітектурної спадщини Ірпеня сьогодні є підгрунтям для системного і цілісного підходу до вирішення проблем міста.

Безконтрольність розбещує тих, хто перебуває при владі. Держапарат давно варто чистити від ледачих чиновників, відверто некомпетентних особистостей та злодіїв.

Звертаюся до читачів, майбутніх виборців - якщо ми дійсно хочемо наблизитися до Європи, а не бути її глухою провінцією, то не повинні мовчки спостерігати як наші горе-господарники з легкістю переступають закон заради своєї теперішньої дешевої вигоди, не вирішуючи проблем жителів міста, а навпаки, примножують їх, ускладнюючи наше життя, нав’язують нам недоброякісну продукцію та ще й збагачуються на цьому. Тільки при взаємодії громадськості та влади можна вирішити нинішні проблеми з вигодою для Ірпеня. Адже він хоч і поранений, але ще живий, і його необхідно рятувати!

В. Гуменюк,
архітектор, член Національної Спілки архітекторів України,
член Спілки дизайнерів України,
голова Ірпінської організації «Всеукраїнська партія трудящих» (ВПТ).