Держава обдирає навіть студентів

Ректором Ірпінського економічного коледжу, який являється структурним підрозділом Національного Аграрного Університету, є знайомий нам ректор Дмитро Мельничук. Але досі ми згадували його в корупційних схемах злочинного ринку землі в Ірпінському регіоні (див. "Кримінальна демократія України")

Ось тут і видно його "нутро" - за відношенням до дітей, виховання і навчання яких державою покладено в його обов"язки. Чого можна очікувати від нашого народу, якщо освіта отримується таким шляхом? Такі державні діячі, та з дозволу сказати "педагоги", знищують майбутнє нашої нації на початковій стадії становлення громадянина вільної та незалежної України.

Наш коледж для нас найдорожчий!

  Університет зсувається у прірву. Назва цієї прірви – корупція. Ми студенти Ірпінського економічного коледжу, що входить до складу цього університету. Нема такого дня щоб з нас шантажем не вибивали гроші. Щоквартальні благодій внески, ремонти, організації свят, фуршети для начальства, хтось з викладачів помер, хтось народився, папір, ручки, олівці та інше для адміністрації, оплачуємо комунальні платіжки викладачів за телефон, опалення, ЖЕК, всього не перечислиш. На сесіях нас абсолютно безцеремонно «роздягають». По типу, заходить викладач у групу: «Всім хто хоче скласти залік, здати старості по двісті гривень і до мене з заліковими» або «трійка-триста, четвірка-чотириста,..» Коли ми не витримали, звернулись до директора коледжу Сергія Михайлова, він вдав що щось з’ясовує і виставив нас за двері свого кабінету. Більше Сергій Іванович з нами не зустрічався, хоча ми прочекали під його кабінетом ще не одну годину і не один день. 

  Ми подумали і врешті решт звернулись до ректора академіка Мельничука. Після довгих ухилянь по типу «страуса», під нашим натиском він відреагував на наші звернення: «Шановні студенти, можу вас запевнити, в моєму університеті корупції немає, де конкретні факти?» Ми назвали прізвища, скільки, де кому і куди платили. «…цього не достатньо,- сказав ректор,- це може бути наклеп на чесних людей і за це можна понести відповідальність…» Ми не погодились, бо наведені зокрема факти, наприклад, поголівна «благодійність» наших студентів, в тому числі сиріт, інвалідів.., розкрадання директором грошей коледжу, «мертві душі» у зарплатних відомостях викладачів чи звідки адміністрація бере канцелярське приладдя легко перевірити, але пообіцяли що самостійно спіймаємо вимагателів.

  Alma mater відреагувала блискавично, наші аплодисменти! На наступній же сесії колежанські викладачі і гастролери з головного університету почали нас всіх студентів посилено валити і доводити до стану «перед самогубства», це коли люди починають казати: «Я хочу здохнути»; якщо раніше хабарі ми переважно клали у заліковку і давали особисто, то тепер кожен перед початком сесії здає тисячу гривень старості, а вона абсолютно таємно від нас передає з групи від двох тисяч за залік і від трьох за іспит кожному викладачу, ми фактично нічого не знаємо; а якщо ти «попав» чи викладач занадто «злий» на життя то платиш посередникам і передаєш хабар через десяті руки: куратора групи, знайомих, родичів. Коли ми спробували втілити в життя наші палкі запевнення спіймати «джерело знань» «за руку», то нам стало зрозуміло наскільки ми переоцінили свої сили і що ми не просто з бідою один на один, нам протистоїть потужна система. Ректор разом з директором гарно подумали і обвели нас навкруги пальця. Як маленьких дітей, ще пак – гроші не пахнуть! 

  Ми поцікавились у студентів одного з навчально-наукових інститутів Київського центру нашого університету чому ректор не став на наш захист. «Куди ви, духи, полізли?! Тут така корупція, в десятки разів більша ніж у вас. А таке може бути? - питаємо ми. Може! - відповідають, - а ваш директор
Михайлов вже погорів зі гучним скандалом на хабарах, які йому дали батьки, після цього його зняли з посади декана факультету менеджменту і перевили в Ірпінь».
  Натомість нас тепер щодня знімають з пар і по одному, по кругу викликають до зав відділень і завучів, на дисциплінарні комісії щоб «перевиховати». Кажуть, дуже погане враження ми справили на Дмитра
Олексійовича. А нам байдуже, ми все рівно платити вже не можемо, давайте, виключайте! Хай вибачить, дорогесенький, коли що не так!