Навколо стало так багато Яценюка. І це якийсь дивний Яценюк, не такий, до якого всі звикли. Він насупив брови, схематизувався через сепію, намагається дивитися трішечки суворо і героїчно. Ну при близно, як Че Гевара, чи Піночет.

Якось непомітно цей політик втратив прізвище, тепер він просто „Арсеній”. А в деяких рекламних матеріалах ім’я взагалі скоротилося до трьох літер – „АРС”.

Над політичним проектом „Яценюк” нарешті запрацювали політтехнологи, і тепер вони поспіхом проводять його ребрендінг. Образ грубішає.

Це й зрозуіло, перемогу можна здобути лише задовольнивши попит мас. А який сьогодні попит?
Виборець політиками дезорієнтований, і вже не знає кого підтримувати. Тому, буде голосувати як завжди не „за”, а „проти”. Загальне безвладдя минулих років, корупція та економічна нестабільність дістали його настільки, що він перш за все захоче привести до влади такого собі „антиЮщенка”. Тобто персону, яка не розглядає годинами глечики, не тримає пасіку, не базікає багато, не тужить щосекунди за жертвами Голодомору, а щось робить. Народ захоче жорстку, вольову людину, яка ставить чіткі цілі, і веде до них державу.
Образ ультрапоміркованого й ліберального „знайки” сьогодні явно не в моді. От іміджейкери й вирішили перекувати накрохмаленого банкіра й дипломата у новоявленого „атца народов”. Та от чи вдається?

Щоб переконливо грати таку роль потрібна харизма. Власне вона й робить політика справжнім політиком. Без неї він менеджер, посадовець, сільський бухгалтер, гвинтик всезагальної системи. З нею - володар душ, гіпнотизер, пророк, вождь, лідер одним словом. А от з харизмою у Яценюка явно не склалося.

Образ цього діяча вже сформувався, і ремонтувати його буде важко. Народ вже звик до Яценюка „ботаніка”, який потрапив на сходняк паханів (у парламент), де його всі „кошмарять”: кусають, блокують, простою фізичною силою не дають вести засідання. У порівнні зі своєїми попердниками спікер Яценюк виглядав як залякане хлопчиня. Виборці не помітили продуктивної законотворчої діяльності ВР під керівництвом „вольового” фронтовика. Не дивно, що опоненти Арсенія Яценюка вибрали безпрограшну лінінію поведінки – вони над ним сміються.

Вся ця удавана непохитність і принциповість з’явилася в нього чітко напередодні виборів, а до фактичного старту кампанії ніяк не виявлялася.
Запам’ятався, щоправда, один епізод де Яценюк проявив себе „жорстко” – побіг жалітися шефу Ющенку – інцедент з „Коброю”. Спецпідрозділ розформували через особисту образу президентського любимчика, а не через недоліки в роботі, яких до того не помічав чомусь ані Яценюк, ані Ющенко.

Всі метаморфози Арсенія Яценюка з використанням кольору хакі виглядають настільки постанвочно, що хочеться сказати словами Станіславського „Не вірю! Ну не вірю я!”

Скороченими іменами та псевдонімами нації величають лише дійсно помітних своїх представників – Чє, Мао, Дучє. Арсеній Яценюк, взявши, мабуть, приклад з Юлії Тиошенко, теж вирішив скоротити себе сам – назвався Арсенієм, АРСом. От тільки на відміну від ЮВТ спізнився - народ вже дав йому псевдо „кролик Сєня”, яке міцно приліпилося.

Тяжко вдавати з себе того, ким ти не є. Та, можливо, і не треба. Потрібно спочатку кимось стати, а потім піаритися.

Микола Єременко, політолог,
голова дискусійного клубу „Відкрите коло”