В минулу п’ятницю в Ірпені пройшла чергова сесія міської Ради, і в мене виникли певні асоціації та неприємні спогади. Не хочу спекулювати популярним нині словом дежавью , але щось «знайоме до болю», все ж промайнуло. Також не буду стверджувати, що в минулому все було погано, а зараз добре(або краще), бо тоді все своє минуле життя треба перекреслити з визначенням : «жызнь не удалась». А це не так.
Початок сесії був досить буденний, та на відміну від попередньої, показової, майже нічим не запам’ятався. Не було тут «перед-сесійного червоного килима», де «слуги народу» могли б знову розгулювати, демонструючи свою депутатську особливість. Не було самозакоханих виразів облич , та перед сесійної бравури. Хоча, можливо, на це вплинула погода , або ж «слуги народу» , після пам’ятного попереднього засідання, отримавши, в після сесійному міжсобойчику, «на горіхи», від головного ірпінського «смотрящего» регіонала Мельника, налаштувались на серйозну роботу. Не було також і простого ірпінського електорату, який минулого разу був присутній в вестибюлі перед сесійною залою. Можливо, минулого разу, люди вочевидь побачили як реагують «слуги народу» на їх присутність, намагаючись як найшвидше прошмигнути до зали засідань, та «не образити своєю увагою» тих хто їх обирав…
Єдине що кинулось в очі, то це поява двох загадкових букетів квітів, що були принесені у «владні коридори» незадовго до початку сесії. Спочатку, поява букетів наштовхнула на думку про банальні уродини, та згодом , цей факт, дасть мені підставу підозрювати міськраду в керованості з одного мобільного телефону, одного відомого почесного ірпінчанина. Що ще запам’яталось, то це швидкоплинні відвідини своєї бувшої резиденції екс-мером Олегом Бондарем. Бондар не довго пробув у «владних коридорах», та покидаючи міськвиконком випромінював голлівудський позитив перемішаний з неприхованим самозадоволенням, чи то від загадкової зустрічі з новим-старим мером, чи то від прогресуючої, особливо останнім часом, відомої його хвороби - нарцисизма. Дивним було й те що в післямерському житті Бондар перетворився на простого(майже простого) пересічного ірпінчанина. Не було фірмово-бондарівського награного пафосу, та знаменитої особистої охорони, що раніше, постійно, супроводжувала Бондаря , та контролювала весь «владний шлях» дуже важливої персони, захищаючи його чи то від невидимої загрози, що спричинила резонансний замах, чи то від «потерпілого» від правління мера ірпінського електорату. Екс мер квапливо пройшов «небезпечну електоральну зону» в вестибюлі міськвиконкому, та цілком безпечно «прогулявся» за межами міськвиконкому аж до приміщення ірпінського відділу Пенсійного Фонду, де на нього очікував його «скромний» позашляховик. І ніяких ексцесів, жодного натяку на небезпеку, або навіть , вибачте, повне ігнорування, такого «популярного» народного екс-мера. І я подумав, значить «мерствувати» завжди небезпечніше, ніж бути в «позамерському» статусі. Тоді виникає два питання:
Перше - чому завжди так багато кандидатів на цю небезпечну «мерську» посаду?
Друге - кого мав на увазі депутат ВР Петро Мельник, коли в попередньому засіданні пригрозив, конкретно розібратися із зловживаннями попередньої влади щодо розтринькування земель запасу, що були вкриті цінними породами дерев.
Може попередня влада, це всі крім мера? Тому Бондар так спокійно почувається в опозиційному для нього міськвиконкомі? Але тоді створюється враження, що посадовці і в майбутньому не збираються перейматися, щодо можливої відповідальності за свою роботу , бо вони рано чи пізно відходять від справ і активної політики. Борги ж залишаться їх наступникам! То і боятись нічого. І охорона зайва.
А може в домашній,спокійній обстановці, «народний» депутат Верховної Ради згадав, що не уточнив з якою попередньою владою треба розбиратись! Бо повноцінна попередня влада, це також і та що передувала Бондарю-це каденція Скаржинського. До якої був, не абияк, причетний і сам «неупереджений» пан Петро! А значить треба бути готовим стати перед дзеркалом і задати своєму відображенню багато незручних питань… Та повернімось до сесійної зали. Сесія почалась майже вчасно. З невеликим запізненням прийшли декілька депутатів кличківців. Не було Петра Мельника та двох обласних депутатів регіоналів, яких Партія Регіонів «нав’язувала» в міськвиконком. Також були відсутні Селищні Голови всіх трьох ірпінських селищ-супутників.
Скаржинський по діловому розсадив присутніх. Депутати в центр. Преса та виконкомівські службісти збоку, а громада «на гальорку», і почалось.
Спочатку мер запропонував завершити, почату минулого разу, справу та обрати секретаря Ради. Кандидатів тепер було набагато більше ніж минулого разу. Пропонувались Ярослав Місяць, Аркадій Кобринець , Леонід Глущенко , Тетяна Мацелик і Ольга Олійнич. Остання претендентка, минулого разу, була безальтернативною кандидатурою, якій депутати висловили переважаючу недовіру. Але саме її кандидатуру Скаржинський поставив першою на голосування. І сталося диво, як у відомій пісні: «хто був нічим той стане всім», Ольга Олійнич миттєво перетворилась на Першу Леді Ради ! Що допомогло , чи може, точніше, Хто допоміг, Олійнич переконати 29 депутатів , ми з вами можемо тільки здогадуватись… В залі на той момент уже був «прихований» один із вранішніх загадкових букетів, його вручив Олійнич, попередній секретар Ради Анатолій Мороз. А інший букет миттєво вніс до зали регіонал Король, що завинив минулої сесії перед своїм партійним головнокомандувачам Петром Мельником. І тут я подумав про безперспективність всіляких національних грошових лотерей, бо коли в Ірпені є такі медіуми-прогнозисти, що до початку голосування вже знають результат, то взяття грошових джек-потів в Приірпінні, перетвориться на буденну подію. З гальорки прокоментували: «ну теперь нам всем капец, возвращается кучмизм…». Я так і не зрозумів кому тепер «капець», та те що все повертається, підтвердило наступне голосування за керуючого справами Міськвиконкому. Ним став мало кому відомий, але такий близький до екс-номенклатури, комсомольський та партійний апаратник - райкомівець Радько Микола Якович.
Всі інші питання порядку денного Скаржинський переніс на наступну сесію, на 25 листопада. Там будуть також цікаві голосування, бо розглядатимуться персональні склади постійно діючих комісій.
І ще одне. На прикінці сесії, ірпінські регіонали повідомили про створення фракції ПР в Ірпіньміськраді, в кількості 20 осіб. Ця кількість дещо перевищує кількість депутатів що ішли під прапорами ПР на вибори, а це означає що запахло «тушками»! Але це вже інша історія. Продовження буде… Іван Горич.
|
