Нікого не хочу образити, але мені до вподоби відомий український вислів: ШАНУЙМОСЯ, УКРАЇНЦІ, БО МИ ТОГО ВАРТІ! Бо повага до самого себе, чи почуття власної гідності — це те, що більш за все підносить людину.

Усвідомлення ж власних недоліків хоча і заважає розвитку особистості, але може дати емоційний заряд для подальшого росту. Відношення людини до власних недоліків визначає його успішність.
Хвороба «меншовартості», невіри у власні сили, продовжує прогресувати в українському суспільстві. І прогрес її залежить не тільки, від загальновідомого «совєтського» минулого, а і від готовності суспільства сприймати Правду. Правду, якою б гіркою вона не була.

Чесно кажучи, не очікував таку живу реакцію на мій, як на мене, простеньких нарис про ганебне для нашого сьогодення явище— депутатське «тушкування-перефарбування».

http://www.kotsubynske.com.ua/2010/12/06/bidula-stala-farbovanym-lysom-tushky-zavzhdy-v-modi-kolonka-avtora/

Визнаю, що таке об’ємне питання не можна було висвітлювати в такому, так би мовити, «скороченому» варіанті. Тому спробую надолужити втрачене, та пояснити свої міркування в дещо розширеному трактуванні.
Бо неадекватна реакція на мій нарис з боку заступника голови однієї впливової комісії Ірпінської міськради, вже призвела до виклику «на килим» депутата, «підпорядкованої» Ірпеню, Коцюбинської селищної ради.

http://www.kotsubynske.com.ua/2010/12/15/zaborona-pysaty-i-maljuvaty-mutaciji-homo-soveticus-kolonka-avtora/

На мою думку, це була спроба чинити тиск на людину лояльну до висвітлення Правди на Коцюбинському громадському сайті, що і є реальною загрозою для Демократії.

Отже, як відомо, «Демократія» означає Влада Народу, але насправді цю функцію виконують представники, які вибираються для впровадження та захисту цієї народної влади, а точніше – тих виборців, що делегують їх (депутатів) в Ради різних рівнів.

Демократична теорія та практика функціонування пропорційної системи передбачає знаходження депутата «під партійним прапором» впродовж всієї каденції.
Інакше вибори по пропорційній системі не мають сенсу.
Це не означає що права депутата обмежуються, бо політики мають право на свою думку, але в продовж каденції депутати зобов’язані діяти в рамках мандату виданого їм виборцем. А значить зберігати партійне представництво в Раді.
Бо ж у пропорційників немає мандату прямої дії, вони не делеговані в Раду персонально, як мажоритарники.
Депутат виборов свій мандат «під прапором» партії, за яку голосували люди. І якщо депутат міняє політичну орієнтацію, і як «партійний флюгер» реагує на зміну «політичного вітру», то його мандат має втратити силу. Цей перебіжчик має поступитись місцем наступному номеру партійного списку. В іншому випадку це буде кричуща неповага до волі виборців.

На жаль, на сьогодні, Україна ще менше демократична, навіть в порівнянні з 11 березня 2010 року - дня, коли «тушки» привели Партію Регіонів до влади, створивши коаліцію з ПР,КПУ, та Литвином (всього 235 депутатів).

Після брутально сфальсифікованих місцевих виборів 31 жовтня, та невиконання «тушками» своїх обов’язків покладених на них мандатами, місцеві вибори суттєво втратили свою політичну вагу.
Але якщо вибори не впливають на розподіл політичних сил у владі, то така держава не може бути демократією в європейському сенсі цього слова.

Більше того, коли склад ново вибраної місцевої Ради, не відповідатиме народному волевиявленню - для чого взагалі проводити вибори? Логіка представницької демократії тоді просто втрачається!
Та особливий цинізм нинішньої ситуації саме в тому, що ПР використовує голоси депутатів, делегованих в Раду, Громадою Приірпіння, саме для того щоб і не допустити регіоналів до влади! Адже Приірпіння ніколи не було «вотчиною» донецьких.

Тому я не розумію образливу реакцію на мій скромний нарис, з боку пані Бідули. Більше того, я очікую на нестерпні докори сумління, які щохвилини будуть «терзати», та «гризти» всіх без винятку депутатів-перебіжчиків. А Громада, якраз і повинна ці докори збудити!

Також хочу наголосити, що якщо Громада Приірпіння, вкотре проковтне спотворені результати місцевих виборів, та ганебне «тушкування», значить можна буде вести мову про зрадництво не як про прикрий випадок, а як характерне явище. А це означає, що дорога в політику зрадникам буде відкрита завжди.

І я з прикрістю, констатуватиму загально відоме, але ненависне для мене, правило : «Суспільство(Приірпінська Громада) має ту владу, на яку заслуговує й яка є його відображенням.» А це значить, у короткій перспективі матимемо –– авторитаризм влади.

Бо, нав’язана суспільству «меншовартість», призведе до нівелювання власної гідності та пасивного споглядання за «покращенням життя вже сьогодні» , але тільки тих «обраних», що так гордо себе називають «народі обранці»!
Очікую на жваве обговорення і конструктивну критику моїх роздумів, не сподіваючись на повне розуміння та підтримку своєї позиції.

Але вважаю що Правда, до речі як і Свобода, мають один гарний бік, бо все що робиться для них , або проти них, однаково слугує їм на користь.

Ігор Домбровський.

P.S.
На жаль, мені було відмовлено в розміщенні цієї статті на сайті www. kotsubynske.com.ua
Я не хочу коментувати це рішення адміністраторів сайту, розуміючи положення простих громадян в «окупованій», як на мене, країні.

Також надаю, громадськості Приірпіння, перелік депутатів Ірпінської міськради, що «перефарбувались» в партійні кольори ПР, брутально знехтувавши волю виборців :

- Стаховський А.А. партія «Єдиний Центр»;
- Бурчак О.В. партія «Народно-Демократична партія»;
- Бідула Л.М. партія Зелених України;
- Вишняков І.А. всеукраїнська партія «Дітей війни».