Як бачите, майже всі кандидати-призери були дуже близькі до правлячої ірпінської «семейной вотчины» співаючого ректора Мельника. Але перемогла, вважаю об’єктивно, така собі невідома, та скромна представниця екологічної партії Людмила Бідула. Мушу зазначити, що людина яка іде на вибори озброєна клятвою Гіпократа та екологічною тематикою, завжди отримає симпатію виборців. Це аксіома.
Але чи така вже і невідома ця «скромна» представниця гуманної професії? Давайте розглянемо.
Інформаційна довідка:
Бідула Людмила Миколаївна, 1977р.н., головний лікар Коцюбинської лікарні,проживає в Коцюбинському, балотувалась та пройшла по одномандатному мажоритарному окрузі №17 в Ірпінську міську ради, від смт. Коцюбинське. Висунута Партією Зелених України. Має досвід депутатської роботи.
Екс депутат Коцюбинської селищної ради попереднього скликання , працювала в комісії з питань охорони здоров’я, соціального захисту інвалідів, материнства та дитинства, пенсіонерів, екології та проблем пов’язаних з аварією на ЧАЕС.
Акцентую увагу читача на назві комісії., бо в подальшому, використаємо цю «дрібничку» для моделювання майбутнього, безбідного існування депутатки.
Не буду аналізувати ефективність роботи пані лікарки на депутатській роботі в рідному Коцюбинському, та все ж один важливий момент хочу виділити.
Всім відома гучна справа «дерибану» прадавнього Коцюбинського лісу. Лісу, який, безсоромна Коцюбинська влада роздала мешканцям різних куточків України та іноземним громадянам. При цьому «народні обранці» не забули себе, та своїх найближчих родичів, але чомусь забули про тих коцюбинчан, які роками очікують на покращення своїх житлових умов(http://kiev.pravda.com.ua/publications/4a30ec1300080/).
Так от, наша «скромна» представниця гуманної професії пані Бідула, також не «пасла задніх» під час земельного «дерибану» і змогла таки отримати земельну ділянку 0,15 Га по вулиці Мальовничій , 15 (кадастровий № 3210946200:01:0410036), в новому, елітному мікрорайоні селища Коцюбинське. Мікрорайон цей має умовну назву «Місто Обраних», та розкинувся на території прадавнього Коцюбинського лісу. Чому «Місто Обраних» запитаєте ви? Бо тільки «обрані» з депутатськими мандатами, мають право на «зняття вершків» з Коцюбинського пирога. Не забули Коцюбинські «обрані» ощасливити земельними наділами і ще чотириста «обраних» з інших областей України. Переконаний, що іногородні «щасливчики» дізнались про існування селища Коцюбинське тільки з іменних актів на землю, які дивним чином, та дуже короткий термін часу, перебували в їх полі зору.
Ось так і несли свою нелегку службу небайдужі охоронці здоров’я, соціальні захисники інвалідів, материнства та дитинства, пенсіонерів, екології та проблем пов’язаних з аварією на ЧАЕС! Одним словом- Коцюбинські всенародно вибрані депутати.
В Ірпінській міській раді «тушкована» депутатка також є не останньою людиною в депутатській комісії.
Бідула Людмила Миколаївна – заступник голови постійно діючої комісії Ірпінської міської ради з питань соціального захисту населення, медицини, материнства, дитинства та наслідків аварії на ЧАЕС.
Відчуваєте причинно-наслідковий зв'язок з попередньою каденцією? Спробуємо змоделювати.
Якщо в попередній каденції головний лікар Коцюбинської лікарні «оттяпала» у громади 0,15 Га елітної земельки в межах Києва, та «ощасливила»(разом з Коцюбинськими «обраними») більше чотирьохсот іногородніх , то в масштабах Приірпіння цей «депутатський внесок » може бути як мінімум подвоєний? Поживемо , побачимо…
Не хочу залишати читача без відповіді на питання: - А завтра що?
Система ефективна, якщо вона успішно функціонує. Система, яка склалася в Україні, ефективна для окремих людей, однак не для суспільства загалом. Серед тих ж таки «слуг народу» була і є значна кількість тих, хто дійсно бажав й бажає змін, реформ. Однак система для того і є системою, щоб одиниці не мали можливості її змінити.
Сьогодні в країні назріла гостра необхідність зміни так званих «еліт», викорінення з влади тих, хто в ній засидівся, та не здатен здійснювати фундаментальні перетворення. Стало зрозуміло, що люстрація влади це не чиясь невинна забаганка, а реальна необхідність.
Виникла об'єктивна потреба приходу до влади нових людей, людей ідейних, ініціативних, готових створити нові, прозорі правила гри, дотримуватися їх й нести за них відповідальність.
Лише в такому випадку можна буде вести мову про зрадництво як про прикрий випадок, а не характерне явище. Лише тоді дорога в політику зрадникам буде закрита назавжди.
Хоча в будь-якому випадку суспільство має ту владу, на яку заслуговує й яка є його відображенням.
Іван Горич