Щось схоже сьогодні твориться і в славному Ірпені. Богу дякувати, наразі без пострілів, але хто його знає, як воно далі буде. Українська народна "забава" – боротьба за землю - знає чимало різних прикладів! Тьху-тьху-тьху через ліве плече, щоб не наврочити!

Так ось, не встиг депутат відбитися від спроб "прихватизувати на халяву" 290 гектарів заповідного Ірпінського лісу на користь якогось міфічного кооперативу, засновником котрого є один із представників gпровладної партії у міській раді, як не забарилася нова напасть.

Виявляється, ще в кінці минулого року в нетрях місцевого "народовладдя", з благословення славного голови пана Скаржинського, народився документ, що ним було надано право двом приватним структурам, ТзОВ "Поділ – інвест" та ПП "Центр регіонального розвитку", на викуп більш ніж 17 гектарів міської землі для будівництва комплексів будинків відпочинку сімейного типу. Читай, ще кількох потворних п'ятиповерхівок, якими вже заставили Ірпінь, наче Хрещатик біотуалетами під час великих гулянь. До слова, метр площі в такому Ірпінському "біотуалеті" продається вдвічі дорожче, ніж у розкішних котеджах на березі французької Рів'єри.

Аби надати хоча б якоїсь видимості "законності" розкраданню власності міської громади, в порядку денному 9 сесії 6 скликання Ірпінської міської ради від 25 березня нинішнього року з'явилися пункти за № 24,25, та 26, де йшлося про надання дозволу на цю сумнівну оборудку. Але й це ще не все. Занижена в десятки разів ціна одного метра Ірпінської землі офіційно складає 167 гривень за квадратний метр. А тут взагалі пропонувалося продати 17 гектарів по 57 гривень за метр. Щоб було зрозуміліше – це приблизно по 700$ за сотку землі з віковими соснами за 10 кілометрів від столиці. Халява!

Головуючий на сесії пан Скаржинський навіть не намагався якось пояснити цей "атракціон нечуваної щедрості". Та й як поясниш, коли у міському бюджеті навіть миші не виживають від голоду, дороги гірші, ніж в Японії після землетрусу, а тут роздають сотні мільйонів!

Правда, ходила кулуарами чутка, що пояснення криється в тугих пакунках з грошима зеленого кольору. Але, може, брешуть від заздрощів? А у Скаржинського і представників більшості – Партії регіонів з "тушками" - хобі таке: благодійність за наш із вами рахунок.

Не буду вас довго втомлювати драматичними перипетіями цієї битви за землю. Спочатку пропозиція Богдана Мельничука і ще кількох депутатів при здоровому глузді зняти це питання з розгляду не знайшла підтримки. Але під час сесії стало зрозуміло, що це питання навіть не розглядала жодна з комісій – ані бюджетна, ані земельна, ані екологічна. Планували такий собі метод "хвацької кавалерійської атаки".

Стало очевидно, що паленим не пахне, а потужно "смердить". До того ж, ідилію більшості псували камери кількох телеканалів, присутні в залі. То ж, коли головуючий поставив-таки питання на голосування, руки піднесли тільки ті, хто був проти – 8 осіб. Решта сиділи, позичивши очі в сірка, й не ворушилися. Наглядний приклад, коли в критичних ситуаціях інстинкт самозбереження переважає навіть потужний "хапальний" рефлекс!

Даруйте, але дозволю собі спрогнозувати майбутнє. Ліс приречено. Це лише невелика відстрочка. "Розум, честь і совість нашої епохи" - Партія регіонів в Ірпінській міській раді на чолі із товаришем Скаржинським - такого ласого шматка із зубів вже не випустить. Сфальсифікують документи, проведуть підпільну сесію, без присутності зайвих, як вже не раз бувало, але свого доб'ються. І один єдиний депутат від ВО "Свобода" з кількома однодумцями погоди не зробить, за всього бажання. Сила - не на їхньому боці. А чого там - в державі навіть немає антикорупційного закону. І доки Президент із Прем'єром, як папуги, повторюють, що "в нас перед законом всі рівні" – триває шалений дерибан.

Як на мене, взагалі не можна чіпати жодного дерева – не ми садили, не нам рубати. Але, якщо така вже доля того лісу - то хоча б користь громаді якась була. Якщо продати ліс з аукціону, а не віддавати за хабарі – за кілька років Баден-Баден синів би від заздрощів перед Ірпенем. А так будемо ми з вами тонути в бездонних калюжах, сплачувати кілометрові рахунки за комунальні послуги, а ті, кого ми з вами так бездумно наділили владою, розпихатимуть долари по кишенях. Мудро кажуть: кожен народ заслуговує тієї влади, яку має. От і "маємо те, що маємо".

Валерій Маяківський