Тут все, що стосуєтья подій в світі культури, причому не тільки Ірпеня, а в Ойкумені
Mini chat
Counter
Головна » 2013»Січень»14 » Що це вилізло з політичного небуття у потертому светрику?
Що це вилізло з політичного небуття у потертому светрику?
06:59
Останнім часом навколо стало якось забагато Медведчука. Заходиш у метро - цей дідок тупиться на тебе з лайтбоксів, їдеш в авто - звисає з біг бордів. Радіо слухаєш - заявив те, заявив інше. Таке враження, що хоч комусь цікаво, що він там заявив.
Але зовсім прикро, коли цього скелетика з шафи поступово починають ставити на стрічки інформагенств та на шпальти серйозних газет. До того ж без оплати через комерційні відділи. Просто так - по інерції.
Шкода, що журналісти, що сидять на стрічках новин не задають собі простого питання: а хто він такий той Медведчук і навіщо з'явився. Він же не депутат, не міністр та й експертом його назвати важко. Як юрист відзначився хіба що тим, що допомагав нищити Стуса. Він нуль, абсолютний політичний нуль, що колись мав астрономічний антирейтинг, а сьогодні і ним не володіє.
Очевидно, що політтехнологи, які витягнули його з політичного смітника, розраховували на те, що за період без Медведчука інформагенства, де колосальна плинність кадрів, поповнилися людьми, які перебувають поза контекстом останніх 10-15 років політичного буття в Україні. Або думали, що будь-який політичний труп стає дещо цікавішим після значної паузи.
Маю свої міркування також щодо мети "другого пришестя" Медведчука. Він своє, начеб-то громадською, ініціативою повинен легітимізувати майбутні фокуси, що будуть нам демонструватися за допомогою нового закону про референдум. Одним з основних питань, винесених на референдум, на мою думку, стане скасування депутатської недоторканості. Аби потім посадити за грати всю опозицію.
Так от, цей вурдалачок зобов'язаний створювати ілюзію дискусії у експертному середовищі, принаймні для західних лопухів.
А що ми, журналісти, будемо надувати чергову мильну бульбашку, жувати заздалегідь приготований для нас порядок денний та відволікатися від правдивого підгрунття політичних процесів? Чи будемо справжніми журналістами?
