З майстром народного мистецтва Оленою Кольвах я познайомився на презентації фільму „Чи збережемо ми святині?” Вона експонувала виставку ляльок і мініатюрних вишитих подушечок.
Пані Олена очолює Вишгородський осередок Спілки майстрів народного мистецтва, а також керує дитячою студією „Золоті ручки” Центру дитячої творчості. Двоє дітей студії вже мають власні колекції і беруть участь у великих виставках. Одна з них – 13-річна донька пані Олени Лера, яка вже в 10-літньому віці заслужила звання майстра народного мистецтва. 
Олена Кольвах (дівоче прізвище Золотник) походить з Конотопського району на Сумщині. В її роду вишивають уже 5 поколінь жінок, а може й більше.
Ляльки Олени Кольвах щось тримають у руках – горщик або дитину. 
- В української жінки завжди зайняті руки. Вона завжди працює, - пояснює майстриня.
Олена Кольвах може розповісти про кожну ляльку. Ось ця лялька називається Злагода. Це оберіг, який повинен бути на кухні. А це – мішковата подружка. Коли дівчинка підростала і вперше закохувалася, то її переповнювали почуття, і їй хотілося поділитися з кимось своїми дівочими секретами. Але ж люди бувають різні. Навіть найближча подружка може проговоритися. Злі язики щось додадуть, і піде про дівчину поганий поговір. А їй же заміж виходити треба. От мати робила з мішковини ляльку і дарувала доньці, звелівши розповідати про свої секрети тільки мішковатій подружці. Мати казала, що лялька приходитиме до дівчинки в снах з порадами. І дівчина шепотіла свої секрети мішковатій подружці. Така лялька має жити біля дівочого дзеркала. Вона оберігає репутацію сім’ї. Свого часу мама подарувала Оленці Золотник таку ляльку. І Оленка щиро розповідала свої секрети мішковатій подружці. 
Ляльки, що зображають парубка з дівчиною, повинні бути біля дверей. Вони символізують міцну родину.
Мають свою символіку і вишиті подушки. Бувало так колись, що дівчині минав 15-й рік, і 16-й, а свати не йшли. Можливо тому, що бабуся замолоду погано поводилася, або дідусь прокрався.
Тоді родичі дарували дівчині вишиті подушки. Ці подарунки складали біля входу, щоб їх усі бачили. І люди, які заходили в хату , потім розповідали, що дівчина тут така багата, стільки надбала, там така краса в неї. І про дівчину, та й про її родину говорили добре. Подушки – це придане. А якщо є придане, то прийдуть козаки. І дівчина вийде заміж, народжуватиме дітей. Життя продовжуватиметься.
Знайомлячись із звичаями нашого народу, постійно переконуєшся в його мудрості.