Після Другої світової війни тільки один Георгій Ткаченко грав на старосвітській бандурі і виконував старосвітський репертуар. Він перейняв кобзарську традицію від Петра Древченка. Молодь, яка цікавилася звичаями і культурою українського народу, потягнулася до Георгія Кириловича. Виник кобзарський цех, панотцем якого став учень Георгія Ткаченка, Микола Будник. Саме від останнього юнацтво переймало давню кобзарську традицію . Ті, хто почував внутрішній потяг до кобзарювання, приїздили в місто Ірпінь до Будника. Тут вчилися виготовлювати давні музичні інструменти, виконувати козацькі думи, інші вокальні твори. Тут відбувалися вечорниці, різні народні свята. Але нині лише пам’ятна дошка на будинку по вулиці Українській в Ірпені, де жив Микола Будник,