Петрусенко Оксана Андріївна 

[5(17).II.1900 - 15.VII.1940]

Найвидатніша представниця української вокальної школи (лірико-драматичне сопрано), народна артистка УРСР (1939). Справжнє ім'я – Ксенія Андріївна Бородавкіна. Петрусенко – псевдонім, взятий на честь першого чоловіка, диригента і композитора Петра (Петруся) Бойченка.

 Жила у м.Ірпені з 1936 по 1940рр. по вул. 

ІІІ-го Інтернаціоналу, 81.

Кричевський Федір Григорович 

[22.05.1879 - 30.07.1947]

Український живописець, заслужений діяч мистецтв УРСР (1940р.), викладач, доктор мистецтвознавства, перший ректор Української академії мистецтв, професор Київського художнього інституту. В роки німецької окупації був головою Спілки українських художників. Жив у м.Ірпені в 1946 -1947рр. по вул. 

Павленка,(бувша Революції)1.

Будинок зберігся.

Носов Николай Николаевич 

[10.(23).11.1908 - 26.07.1976]

Письменник, драматург, режисер-постановщик мультиплікаційних, науково-популярних та учбових фільмів. Автор відомої фантастичної трилогії про Незнайку. Жив у м.Ірпені з 1911 по 1929рр. по вул. 

І-а лінія. Будівля збереглася.

Кочур Григорій Порфирович

[17.11.1908 - 15.12.1994]


Перекладач, поет, літературознавець, громадський діяч. Жив у м.Ірпені з 1962 по 1994рр. по вул.Кочура (бувша Баумана),12. Будівля перебудована, використовується як музей Г.Кочура, встановлена меморіальна дошка. Похований на Ірпінському кладовищі.

Вериківський Михайло Іванович

[09.(21).11.1896 - 14.06.1962]


Композитор, педагог, диригент оперного театру. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1944р.), професор Київської консерваторії (з 1946р.). Жив у м.Ірпені з початку 30-х по 1962рр. по вул.Піонерська,12. Будівля збереглася. Похований на Байковому кладовищі.

Рильський Максим Тадейович

[19. 03.1895 - 24.07.1964] 

Український радянський поет, перекладач, вчений, громадський діяч, академік АН СРСР (1950р.) Жив у м.Ірпені з 1938 по 1951 рр. по вул.Центральна,17 (раніше №5).

Будівля збереглася. 

В 1982р. вул..Гетенберга та пров.Гутенберга перейменовано на вул.М.Рильського та пров.М.Рильського.

Сидорук Володимир Федорович

(03.01.1925 - 16.12.1997)



Один із найяскравіших майстрів українського живопису другої половини ХХ століття, театральний художник і графік. Плідно працював в усіх жанрах. Заслужений художник України (1985р.), Жив у м.Ірпені з 1953 по 1997рр. по вул.Паламарчука,34.

Будівля збереглася. Похований в м.Ірпені.

Паламарчук Дмитро Хомович

[16.08.1914 - 15.11.1998] 

 Поет, перекладач, лауреат премії ім.М.Рильського. Жив у м.Ірпені з 1960-х р. по 1998 р. по вул.Паламарчука,42 (раніше вул.Східна).
Будівля збереглася. Похований в м.Ірпені. 

В 2002р. частину вул.Східна перейменовано на вул.Д.Паламарчука.

Попов Дем”ян Володимирович

[13.11.1899 - 14.06.1990] 

Лікар–гомеопат, родоначальник вітчизняної гомеопатії. Все своє життя присвятив гомеопатії. Надав допомогу близько одному мільйону хворих. В 1987 році в Києві організовано госпрозрахункове гомеопатичне відділення, яке було перетворено в 1990 р в Гомеопатичний центр імені Д. Попова.

http://www.homeopat.kiev.ua

Жив у м.Ірпені з 1947 по 1990 рік по вул.Попова (бувша 60-річчя СРСР). В 1993р. вул. 60-річчя СРСР перейменовано на вул.Д.Попова. Будівля збереглася.

  Донцов Матвій Олексійович 

(27.11.1877 - 24.06.1974)
Видатний український художник.
  Жив у м.Ірпені з 5 вересня 1948 по 1974рр. по вул.Тургенівській,18. В 1975 р. в будівлі де мешкав художник його учень, художник і викладач Київського художнього інституту Б.М.Піаніда влаштував меморіальний музей Донцова. 

Похований в м.Ірпені.

Катери́на Васи́лівна Білоку́р

(25.11.1900 - 10.06.1961) – майстер українського народного декоративного живопису. У 1949 році була прийнята до Спілки художників України, у 1951 році - нагороджена орденом Знак Пошани, одержала звання Заслуженого діяча мистецтв України, а 1956 року, Народного художника України. ** Якби в нас була такого рівня майстерності художниця, ми змусили б заговорити про неї весь світ. /Пабло Пікассо. 1954./ ** Вона мовби розповідала світові, який талановитий її народ, як глибоко розвинуте в ньому естетичне почуття, яка сприятлива його душа до всього прекрасного в світі... До кінця її днів малярство, мистецтво залишилося для неї з епітетом: святе. Проста українська жінка усвідомила його як своє покликання високе. /**Олесь Гончар. 1975.**/

Піаніда Борис Микитович

(30.05.1920 - 08.03.1993)


Працював в галузі станкового і монументально-декоративного живопису, а також історії мистецтва і художньої критики, доцент кафедри живопису, кандидат мистецтвознавства. Жив у м.Ірпені з 1974 по 1993рр. по вул.Тургенівській,18. Отримав у спадщину будинок М.Донцова в якому разом з дружиною створили музей-садибу М.Донцова. Похований в м.Ірпені.

Первомайський Леонід Соломонович 

[17.05.1908 - 09.12.1973]

Поет, прозаїк, драматург, перекладач, публіцист... Писав про себе: «Батьківщині, котру любив не за хліб її, а за живу душу, якою натхнула вона мої пісні, віддаю все, чим жила душа». Вірив: «Майбутнє вернеться до моїх писань...», Жив у м.Ірпені з 1953 по 1973рр. по вул. Комінтерну,1. Будівля збереглася.

Будник Микола Петрович 
[03.02.1953 - 16.01.2001] 

Кобзар, педагог, панотець Всеукраїнського братства традиційного кобзарства, бандурист, майстер народних музичних інструментів, художник, поет. Жив у м.Ірпені з 1991 по 2001рр. по вул.Українська,56/1. Будівля збереглася. Похований в м.Ірпені.