Короткі роздуми про Ірпінські міські майдани, вулиці, простір, час і місце людини в них: архітектора, чиновника, будівельника, споживача і взагалі - людини! «Камо грядеши»
(від лат. Quo vadis — куди ідеш).

Мовна політика каналу СТБ – предмет давніх і бурхливих дискусій серед телеглядачів. Є як нарікання, так і щира зацікавленість. Які ж слова використовуються у «Вікнах», навіщо, звідки вони взялися? Усе це спробував пояснити головний літературний редактор каналу Віктор Кабак в нашому інтерв’ю.

Після Другої світової війни тільки один Георгій Ткаченко грав на старосвітській бандурі і виконував старосвітський репертуар. Він перейняв кобзарську традицію від Петра Древченка. Молодь, яка цікавилася звичаями і культурою українського народу, потягнулася до Георгія Кириловича. Виник кобзарський цех, панотцем якого став учень Георгія Ткаченка, Микола Будник. Саме від останнього юнацтво переймало давню кобзарську традицію . Ті, хто почував внутрішній потяг до кобзарювання, приїздили в місто Ірпінь до Будника. Тут вчилися виготовлювати давні музичні інструменти, виконувати козацькі думи, інші вокальні твори. Тут відбувалися вечорниці, різні народні свята. Але нині лише пам’ятна дошка на будинку по вулиці Українській в Ірпені, де жив Микола Будник,

Ірпінь. Літературне серце Київщини

У п’ятницю, 13-го лютого, в столичному Будинку кіно відбулася презентація документального фільму „Чи збережемо ми святині?”
Автори фільму порушують проблеми збереження української історичної та культурної спадщини через показ життя та проблем Вишгородського історико-культурного заповідника.
Вишгород – давнє місто Київської Русі. Цікаво, що заповідник тут створювали двічі. Вперше – у 1935 році. Але у 1938 році Вишгородський заповідник скасували, а директора та співробітників звинуватили в українському буржуазному націоналізмі та репресували.

З майстром народного мистецтва Оленою Кольвах я познайомився на презентації фільму „Чи збережемо ми святині?” Вона експонувала виставку ляльок і мініатюрних вишитих подушечок.
Пані Олена очолює Вишгородський осередок Спілки майстрів народного мистецтва, а також керує дитячою студією „Золоті ручки” Центру дитячої творчості. Двоє дітей студії вже мають власні колекції і беруть участь у великих виставках. Одна з них – 13-річна донька пані Олени Лера, яка вже в 10-літньому віці заслужила звання майстра народного мистецтва. 

Mене надихають сонце і жінки, - сказав Панас Титенко на відкритті власної персональної виставки живопису в Київській галереї “ШарМ” 29 січня.
Художник живе у селищі Коцюбинському біля Києва. Його картини експонувалися в Бельгії, Великобританії і США. Чотири персональні виставки українського митця були представлені в Лондоні та Единбурзі.